Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Скорочено Камінний хрест 📚 - Українською

Читати книгу - "Скорочено Камінний хрест"

316
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скорочено Камінний хрест" автора Василь Стефаник. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Скорочено Камінний хрест» була написана автором - Василь Стефаник, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Шкільні підручники / 💙 Класика".
Поділитися книгою "Скорочено Камінний хрест" в соціальних мережах: 

Стефаник написав свій видатний твір, який розповідає про тему еміграції українців. Ця тема завжди була важливою для народу. Читати скорочено книгу «Камінний хрест» Василя Стефаника можна у нашій віртуальній бібліотеці.

Це психологічна новела, у якій автор хоче дослідити внутрішній світ головного героя та підносить важливі соціальні проблеми українського народу. На межі двадцятого століття галицький народ особливо часто та активно здійснював еміграцію за океан, частіше всього в Канаду та Аргентину.

У творінні Стефаника основним героєм є громадянин, якого звуть Іван Дідух. Крім того, в новелі присутня і вся його родина, яка просить його переїхати із України в Канаду в пошуках кращого життя. Зважаючи на те, що Іван все життя важко працював на землі, він зігнутий практично в дугу. Саме за його зовнішній вигляд в селі його прозвали «переломаним».

У тексті є багато драматизму та переживань, наприклад за долю бідних селян, які повинні скитатися по світу у пошуках кращої долі. Автор дуже майстерно описує особисті монологи Івана, як сповідь під час прощальної вечері у селі, на яку газда покликав практично всіх своїх знайомих.

У образі Дідуха ми бачимо весь український, а зокрема галицький народ, який багато настраждався під гнітом різних держав. Якщо ви хочете дізнатися, як все закінчилося, та чи вдалося Івану стати щасливим з його родиною, то вам потрібно скачати скорочено книгу «Камінний хрест» Василя Стефаника у нашій бібліотеці у форматах: fb2, txt, rtf, epub.

Тут ви можете скачати безкоштовно твір “Камінний хрест” (скорочено) Василя Стефаника, який ви можете прочитати приблизно за 8 хвилин.

Новели Василя Стефаника правомірно відносять до українського експресіонізму. Вони вражають своєю правдивістю, соціальною гостротою і надзвичайним психологізмом. Тяжка доля простих селян, тема матері і дитини, проблема самотньої старості і злиднів зображуються в новелах письменника тонко і зворушливо. «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина», — так описав свої враження від прочитання новели «Новина» Максим Горький. Здається, влучніше сказати про творчість Василя Стефаника важко. Справжніми шедеврами стали його новели «Камінний хрест», «Сини», «Марія» та ін.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Василь Стефаник Василь Стефаник

І

"Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну..." Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.

Десять років відслужив Іван у цісарській армії. А "як прийшов із войська додому, то не застав ні тата, ані мами, лише хатчину завалену. А всього маєтку лишив йому тато букату [шматок] горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле. На тім горбі копали жінки пісок, і зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень. Ніхто не орав і не сіяв, і межі ніякої на нім не було. Лиш один Іван узявся свою пайку копати і сіяти". Конем підвозив гній під горб, а сам уже виносив його нагору. Так його колись і "підвіяв" вітер. Від того Іван зігнувся, тому й кликали його в селі Переломаним. "Але хоч той горб його переломив, то політки [врожаї] давав добрі. Іван бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки [грудки землі, брила, вивернуті плугом] трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги. Вік свій збув на тім горбі". Були в Івана й дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще "курей зіцірував. То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній". Їв Дідух на лаві, а не коло столу, пояснюючи це незвичкою. "Отакий був Іван, дивний і з натурою і з роботою".

II

"Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив укінці податися". Зібрав Іван ціле село і прощався з усіма, дивлячись на знайомі обличчя, ніби хотів навік запам'ятати. Так дивиться на воду камінь, який "долішня хвиля викарбутить... із води", "як на утрачене щастя".

Іван бажав здоров'я односельцям, звертаючись до кожного, з ким поряд жив і працював, з ким хрестив дітей, з ким парубкував.

Згадував про те, що сподівався зібрати гостей на синове весілля, але доводиться їхати з рідного краю. І для кожного гостя Іван знаходить тепле слово.

"Та дєкую вам красно, та най вам бог дасть, що собі в него жєдаєте. Лай вам боже здоров'є, діду Міхайле...

— Куме Іване, дай вам боже прожити ще на цім світі, та най господь милосердний щасливо запровадить вас на місце та й допоможе ласковсвоєв наново ґаздов стати!

— Тимофіхо, кумо, я хочу до вас напитися. Дивюси на вас, та й ми, як якись казав, молоді літа нагадують си.... Ба, де, кумо, тоті роки наші! Ану— ко пережийте, та й вібачєйте, що—м на старість данець нагадав". Гримає лише на дружину: "Аді, видите, як плаче, та на кого, на мене? На мене, ґаздине моя? То я тебе викорінував на старість із твоєї хати?" Але за сердитими словами Івана криється туга, і він говорить: "Люди, такий туск, такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить!"

IІІ

Пригощаючи гостей, Іван розповідає, як вони дійшли—таки згоди щодо від'їзду. Сини його були письменні, то й дістали якогось листа та мапу [географічну карту]. Відтоді в хаті тільки й чути було про Канаду: "Сини не хоте бути наймитами після моє голови та й кажуть: "Ти наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим киватиси [тут нахилятися, хитатися]". Іван розуміє синів, які мріють нормально жити, але йому жаль цієї землі, щедро политої його потом. Односельці намагаються якось розрадити його: "За цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ца земля не годна кілько народа здержати та й кількі біди вітримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє не годні". Ніби й саранчі нема, але й пшениці нема, "а податки накипають". Але в Івана свою думка. З болем говорить він про те, що молодь відвертається від землі, нехтує працею на ній: "Атож бог не гніваеси на таких, що землю на гиндель [продаж, торгівля] пускають? Тепер нікому не треба землі, лиш викслів та банків. Тепер молоді ґазди мудрі настали, такі фаєрмани [крутії], що землев не згоріли".

Підійшла старенька дружина Івана, Катерина, і звернувся до людей та до неї чоловік: "Бог знає, як з нами далі буде... а я хочу з тобов перед цими людьми віпрощитиси. Так, як слюбсми перед ними брали, та так хочу перед ними віпрощитиси з тобов на смерть". Ці його слова вразили присутніх пронизливою щирістю і урочистістю. Іван продовжував: "А то ті, небого, в далеку могилу везу..." "Але сих слів уже ніхто не чув, бо від жіночого стола надбіг плач, як вітер, що з—поміж острих мечів повіяв та всі голови мужиків на груди похилив".

IV

Іван звертається до людей з двома проханнями: перше — найняти службу у церкві, як сповістять сини, що старі померли: "Може, пан бог менше гріха припише. Я гроші лишу Якові, бо він молодий та й слушний чоловік, та не сховав дідів грейцір".

Друге прохання Івану ніби й незручно виголошувати, але разом із тим він відчуває, що не може не

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Камінний хрест», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скорочено Камінний хрест"