Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра"

665
0
04.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чи є життя після весілля?" автора Ліра Куміра. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра» була написана автором - Ліра Куміра, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра" в соціальних мережах: 

*КНИГА ТРЕТЯ*
Ось ми часто читаємо: герої відсвяткували весілля та жили довго і щасливо. А чи так це довго – довго? І чи справді те щастя щасливе? А якщо сама історія тільки й починається після обміну кільцями та триразового «Гірко!»? Пропоную Вашій увазі історію Астелії та Ірміана.
Версія «Після «довго та щасливо». Чи є життя після весілля?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 41
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Спогади

Я відчинила вікно і сіла на підвіконня, дивлячись прямо на Ірміана. Той виставив свої руки вперед, приготувавшись мене ловити. Я зволікала всього мить і стрибнула, довірившись хлопцеві внизу. І він не розчарував. Легко спіймавши, крижаний тієї ж миті притиснув мене до свого тіла, не поспішаючи відпускати.

- Привіт, красуне, - він легко усміхнувся і цмокнув мене в підборіддя.

- Привіт, - несміливо посміхнулася йому у відповідь.

- Ходімо трохи прогуляємося, - Ірміан поставив мене на сніг і відразу ж узяв мою руку в свою, пропонуючи знову йому довіритися. Я неквапливо кивнула, і ми пішли зимовим садом. Йшла мовчки за задумливим хлопцем, боячись і слово промовити, щоб не видати своє хвилювання. Невже це моє перше побачення?
Гуляти по зимовому саду вночі виявилося тим ще задоволенням. Начитавшись книжок, де головні герої йдуть пліч-о-пліч, легенько торкаючись один одного, я очікувала на щось подібне. Насправді ж було дуже холодно, на стежці разом ми не поміщалися і мені довелося йти трохи попереду.

- Змерзла? – Голос Ірміана пролунав глухо, але я все ж таки зрозуміла його слова і ствердно кивнула. Хлопець дістав з кишені великі рукавиці і надів на мої почервонілі пальці, що задеревеніли. - Ще трохи, потерпи.
Ми вийшли з маєтку Стайлінгів і попрямували вуличкою, дороги на якій були розчищені, і тому можна було спокійно крокувати пліч-о-пліч, що ми й зробили. Крижаний маг супроводив мене до яскраво освітленого парку і відчинив переді мною двері, пропонуючи увійти.
По фігурних доріжках, оточених клумбами, які сплали зараз, ми звернули до однієї з альтанок, що стояла неподалік від крижаної скелі. Розмістившись усередині, я помітила, як Ірміан активував артефакт, що зігрівав, і ввімкнув освітлення. Усередині невеликого приміщення виявився столик із гарячим чайником та запашними ласощами. А хлопець підготувався.

- Пригощайся, - маг сів навпроти мене і налив у обидві чашки ароматний напій. Я потяглася за невеликою печенюшкою, з вдячністю приймаючи пиття, що зігрівало.
Розмову починати ніхто з нас не поспішав, тому ми так і сиділи, мовчки роздивляючись один одного. Час минав, чай потихеньку закінчувався, і я наважилася першою поставити запитання:

- Скажи, навіщо тобі все це? Намагаєшся виконати наказ батька? - Мені було не просто цікаво, я жадала знати правдиву відповідь.

- На початку – так, це було моє завдання.

- А зараз? - Я навіть забула, як дихати.

- А зараз мені цікаво. Ти виявилася не такою, як місцеві дівчата, і я захотів дізнатися тебе ближче. І хочу, щоб ти впізнала мене. Я не настільки поганий, щоб одразу відкидати мою кандидатуру, - він якось несміливо посміхнувся, і я полегшено видихнула.

- А ти і не такий вже гад, яким міг здатися при першій зустрічі, - «комплімент» хлопцеві сподобався, тому що він весело розсміявся на мої слова.

- А ти кумедна. Сумуєш столицею? – Різкий перехід від теми до теми був несподіваним, і він змусив мене замислитись.

- Швидше ні, ніж так. Все складно. – Я не хотіла відповідати, а Ірміан і не наполягав.

- У жодному разі я не тому привів тебе сюди.

- А чому? - Хлопцеві вдалося пробудити всередині мене цікавість.

- Прийдеться ще трохи почекати. Можемо просто посидіти, якщо тебе напружують відверті розмови про минуле, - крижаний демонстративно склав руки на грудях і заплющив очі. Я  ж поспішила послідувати за його прикладом.
Не знаю скільки ми так просиділи, я навіть здається примудрилася задрімати. Але сіпнулася, коли Ірміан поклав свою долоню на мою руку, розбудивши мене дивними словами:

- Дивись, починається, - він показав у бік скелі, і я простежила за його вказівним пальцем.
У перших променях вранішнього сонця засяяла величезна крижана статуя. Вона була розташована на одному із засніжених піків і своїми контурами нагадувала застиглого в польоті дракона.

- Що це? - Прошепотіла я в захопленні.

- Велика крижана дракониця, - з легким благоговінням у голосі відповів мені хлопець, - Існує легенда, хочеш її послухати? - Я ствердно кивнула, з цікавістю подивившись на мага перед собою. Зараз він був зовсім не таким, яким я впізнала його на балу, зникли зарозумілість і пиха, являючи мені нового Ірміана. І я розгубилася, намагаючись зрозуміти який із них справжній.

*** Наші дні ***

Я виринула зі спогадів нашого з Ірміаном першого побачення. Після цього були ще сотні інших, але жодне із них не запам'яталося так, як це пробне. Саме воно стало початком наших почуттів, і саме тоді я зрозуміла, що і в мене є шанс стати щасливою.
Крадькома подивилася на своїх сестер, які прийшли підтримати мене в цей знаменний для всієї нашої родини день. Амелія вже витримала свою перевірку на міцність нервів, а Кіралії це все ще належить, але, на мою думку, вони більше за мене хвилюються про майбутню церемонію. Я ж, як не дивно, була спокійна.
А коли помічниця служителя храму прийшла за нами в кімнату нареченої, я вчепилася в руку своєї матінки, яка вела мене до вівтаря. І що я там говорила про спокій? Тримайте мене, інакше я просто посеред проходу впаду на очах у всієї найвищої знаті Північної провінції.
Але варто мені було побачити щасливі очі Ірміана, як я розчинилася в ньому. Я зможу. Це в моїх силах.


P.S. Дорогі мої читачі! Ласкаво прошу до третьої книги циклу "Крижаної дракониці" під назвою "Чи є життя після весілля?". Тут на нас чекають пригоди вже знайомої нам парочки Ірміана та Астелії. Поки в Північній провінції настало деяке затишшя, наші герої вирушають на пошуки третього артефакту - луски дракона. Чи знайдуть вони її? І чи вистоячи при цьому їхні почуття? Все це нам і належить дізнатися у цій книзі. Сподіваюся, історія Вам сподобається і Ви підтримаєте автора своїми коментарями, підписками та лайками. На початковому етапі це дуже важливо. То що ж, поїхали!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра"