Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова 📚 - Українською

Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"

1 624
0
05.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моє зведене прокляття" автора Анастасія Соловйова. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова» була написана автором - Анастасія Соловйова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Еротика / 💛 Романтична еротика".
Поділитися книгою "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова" в соціальних мережах: 
Я закохалася у зведеного брата. Коли він дізнався про мої почуття, то розсміявся.
За п'ять років ми зустрілися знову. Тільки він не зрозумів, хто перед ним. А я не зізналася.
Адже мій зведений брат з якоїсь дивної причини мене ненавидить.

— Дай вгадаю: тебе покинув хлопчик і ти вирішила йому помститися, зв'язавшись із першим зустрічним? — тисне інтонаціями зведений брат.
— Дівчина, яка бажає помститися колишньому, піде до кінця, адже ти це розумієш? — задираю підборіддя.
— Розумію.
— То що, ти повернешся до свого друга чи підеш зі мною? До клубу, наприклад?
— Навіщо ж у клуб? Поїхали одразу до мене, – пропонує Алекс. Але мені здається, що він наказ віддає.
Другого шансу не буде. Я це знаю. Але й втрачати невинність не входить у мої плани.
— Добре, поїхали до тебе, — здаюсь я.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 94
Перейти на сторінку:
1.1

— Він повернувся, — тихо повідомляє мама, окидаючи мене співчутливим поглядом.

— Олександр? — навіщось уточнюю я, хоч одразу все розумію.

— Так. Увечері він приїде до нас.

Серце прострілює гарячими голками, я долоню до грудей притискаю і насилу роблю вдих.

Олександр. Алекс. Мій зведений брат. Моє перше кохання. І моє перше розчарування. Він жорсткий, холодний, неприступний, але це не завадило мені закохатися в нього. Я за ним всюди ходила, в рот йому заглядала, а він розсміявся, коли дізнався про мої почуття.

Це було п'ять років тому. Алекс поїхав за кордон, а я так і не спромоглася викинути його з голови. І твердо вирішила, що змінюся заради нього, стану розкутою, красивою та сексуальною, щоб у майбутньому він не зміг переді мною встояти.

Я більше не ношу окуляри з товстою роговою оправою, замість них щодня одягаю лінзи. Колір мого волосся з невиразного попелястого став насичено-шоколадним. Я користуюся косметикою і знаю, який одяг вигідно підкреслює мої форми.

Тепер я маю всі шанси, щоб завоювати Алекса.

Але є одна проблема – він мене ненавидить. І я не знаю, за що.

— Я піду до Олени, з ночівлею, — швидко кажу. — Не хочу бачити Алекса. Не сьогодні.

Мама з розумінням ставиться до мого рішення. Вітчима вдома немає, йому не треба нічого пояснюватися. Вже добре. Я приїжджаю до кращої подруги і прямо з порога приголомшую її новиною про Алекса.

— У тебе з'явився шанс нарешті йому помститися! — надихається подруга. — За те, що сміявся, за те, що завжди погано ставився до тебе!

— Він не ставився до мене погано, скоріше — з байдужістю, — кажу я, за звичкою вигороджуючи зведеного брата.

— Ой, ти завжди захищатимеш його, — відмахується Оленка. — Краще давай план помсти розробляти!

— Я не жадаю помститися йому. Забудь про це.

— Тоді чому ти тут?

— Не хочу, щоб він мене бачив. Поки що.

Ох, у мене від хвилювання горло пересохло. Наливаю собі води в склянку і жадібно п'ю. У голові шумить, там стільки думок — не перекричати їх ніяк. Божевілля.

— Говори, подруго, ти щось задумала, — хмуриться Олена.

— Я хочу бути з ним, розумієш? Хочу, щоби він теж до мене щось відчував... Крім ненависті.

Оленка уважно слухає, хоча я не впевнена, що їй цікаві мої любовні страждання. Ми довго не спимо, обговорюємо несподіваний приїзд Алекса і обмірковуємо план його зваблення. Але я відкидаю ідею за ідеєю. Маячня якась. Занадто багато припущень. Не можна силою закохати когось у себе.

Додому я повертаюся рано-вранці. Піднімаюсь на другий поверх, замираю біля кімнати зведеного брата. Його тут нема, мама мене попередила. Тому я штовхаю двері та заходжу всередину. Нічого не змінилось. Жодних слідів Алекса.

— Ти як себе почуваєш? — запитує мама, коли я приходжу на кухню, щоб випити кави. Голова тріщить, за вікном сіро.

— Бувало й краще. Як учора все пройшло?

Намагаюся не видати своєї зацікавленості, а всередині все тремтить і стискається. Як зараз виглядає Алекс? Чи має він дівчину? Він, як і раніше, мене ненавидить?

— Все чудово, — мама з сумнівом дивиться на мене, мабуть, хоче сказати щось неприємне.

— Ти не вмієш брехати, — нагадую їй.

Алекс одружений? Має дитину? Він смертельно хворий?

— Зустріч вийшла натягнутою. Але не в цьому суть. Сьогодні Алекс відзначає день народження свого друга.

— І?

— У ресторані, який минулого тижня відкрили. Ти ще про нього говорила. Не пригадую назву.

Зате я чудово все пам'ятаю. Підбігаю до мами та міцно її обіймаю.

— Велике спасибі! Ти – супермама!

У мене є лише один вечір. Не можна все зіпсувати. Я себе не пробачу, якщо зроблю помилку.

Вибираю найкращу сукню, яка є в моєму гардеробі, довго наношу на лице косметику, підморгую собі у відображенні дзеркала і на слабких від хвилювання ногах спускаюся на перший поверх.

— А куди ти зібралася? — з посмішкою питає вітчим.

— До подруги їду, — брешу і навіть не червонію.

Вітчим не знає про те, що я закохана в Алекса. Він би мене не зрозумів і не підтримав. Ні, Василь Андрійович — чудова людина, мамі з ним шалено пощастило, але він дотримується старих поглядів на життя. І союз зведеного брата та сестри для нього – табу.

Вітчим бажає мені гарного вечора, я поспіхом цілую маму в щоку і вилітаю на свіже повітря.

Для початку заїжджаю в оптику та купую собі лінзи синього кольору. Якщо вже маскуватися — то на повну. Навряд чи Алекс пам'ятає, що у мене зелені очі, але краще підстрахуватися.

Або сьогодні, або ніколи.

Раптом я йому сподобаюсь?

У мене голова кругом, пульс частить, дихання спирає. Я заходжу в ресторан, де повинен відпочивати Алекс, і озираюсь на всі боки. Звідкись долинає гучний дівочий сміх, може, в тому залі відзначають день народження?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"