Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"

— Ух ти, це справді крута новина! — погоджується Оленка.

Ми раз на тиждень збираємося з дівчатами і добре проводимо час, говорячи про важливі і не дуже речі. Алекс теж удома не сидить, у нього стільки знайомих з'явилося за півроку – всіх і не згадати! Адже він тепер із батьком працює, а там зв'язки нові утворюються чи не щодня. Ходять чутки, що Василь Андрійович скоро на пенсію піде, і Алекс стане головним у його компанії.

— Я минулого тижня з одним хлопцем познайомилася, — раптом повідомляє Олена.

Так ось, чому вона прямо світиться сьогодні! Ми з дівчатами слухаємо нехитру історію знайомства, а потім вітаємо Олену. Вона бентежиться, відмахується від наших невинних жартів. І вперше не говорить вульгарні речі про свого хлопця і не знецінює його досягнення. Значить, все серйозно.

— За мною скоро приїдуть, — попереджаю я, відкладаючи телефон. Алекс звільнився першим.

— Щось швидко ти, — зітхає Свєта.

— Ой, ви можете й без мене хлопців обговорювати, — хихикаю я.

Прощаюся з дівчатами та виходжу на вулицю. Алекс уже тут. Стоїть біля машини, руки заховані в кишенях штанів, обличчя серйозне, але в куточках його губ ховається лукава посмішка. Машу йому рукою і біжу, перестрибуючи через калюжі. Вчора була сильна гроза, а ми дивилися якийсь бойовик. Коли гримнув потужний грім, я злякано пригорнулася до Алекса, а він скористався ситуацією, вимкнув телевізор і всіма можливими способами відволікав мене від жахіттів за вікном.

Від цих спогадів горять щоки, а пульс частішає.

— Привіт! — потопаю у рідних обіймах. — Ти швидко сьогодні.

— Це звинувачення? — насмішкувато цікавиться Алекс. Уважно дивиться на мене, зчитуючи кожну емоцію. — Ти чого так часто дихаєш? Запихалася? Чи вчорашню ніч згадуєш?

— Ой, у тебе все на одну тему! Звичайно, я захекалася.

— Я так і зрозумів, — Алекс нахиляється і довго мене цілує.

— Досить, — благаю я, коли з'являється можливість.

— Добре, — швидко погоджується Алекс. — Продовжимо вдома.

Я міцно зводжу ноги, коли опиняюся в салоні автомобіля. За півроку наше сексуальне життя стало набагато кращим, і нам часом складно стримуватися. Щоб порадувати батьків, я часом ночую в їхньому домі. Ну як ночую — довго не можу заснути, думаючи про Алекса й іноді влаштовуючи з ним секс по телефону. Добре, що у будинку надійна звукоізоляція.

— Як посиділи з друзями? — кричу з ванної. Очі трохи сльозяться, тому я дістаю лінзи і одягаю окуляри.

— Нормально. Романич із Яною до Норвегії збираються.

— О, круто. Може, й нам кудись поїхати?

— Я теж про це думав. Куди б ти хотіла?

Алекс дивиться на мене з усмішкою, його очі блищать, у них захоплення поєднується з пороком. Він любить, коли на мені тільки його сорочка та окуляри з товстою оправою.

— Подобається? — уточнюю.

— Ти сама все знаєш.

— Нічого я не знаю. Ти не любиш прямо відповідати на мої запитання.

— Подобається, — здається Алекс. Підходить до мене впритул, за талію обіймає. — Ти мені дуже подобаєшся, Міко.

— Це взаємно.

— І не просто подобаєшся. Я кохаю тебе, — уривчасто вимовляє Алекс.

Цих слів я чекала так давно, що тепер не вірю власним вухам!

— Правда?

— Звісно, правда. Я тебе кохаю.

— Буду частіше одягати окуляри, — розгублено бурмочу я собі під ніс, а потім дивлюся на схвильованого Алекса і нарешті вимовляю те, чого він так сильно жадає: — І я тебе кохаю. Дуже-дуже!

— Дочекався, — сміється він.

Ох, знав би ти, як довго мені довелося чекати! Ну нічого, воно того варте.

— Повтори ще раз, — прошу.

— Люблю тебе, Міко, — шепоче він.

— І ще раз, — вимагаю.

— Тільки після тебе, — хитає головою Алекс.

І всю ніч ми освідчуємося один одному в коханні. Паралельно займаючись й іншими, не менш цікавими та приємними речами.

__

Шановні читачі! Дякую вам за підтримку, за зірочки та коментарі. Мені дуже-дуже приємно)

Підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити наступні книги.

Тримаймося! Все буде Україна❤️

Кінець