Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець 📚 - Українською

Читати книгу - "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець"

2 436
0
22.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варта у Грі" автора Наталія Ярославівна Матолінець. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець» була написана автором - Наталія Ярославівна Матолінець, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець" в соціальних мережах: 

Сайт readukrainianbooks.com радий представити вам найновіший бестселер "Варта у Грі" від визнаної української авторки Наталії Ярославівни Матолінець. Ця книга - це захоплива подорож у світ пригод, інтриг та загадкових подій.

Головний герой книги - Ілля, молодий та амбітний герой, який стає частиною загадкового братства "Варта". Він відправляється в неймовірну місію, яка може врятувати світ від небезпеки, про яку ніхто не знає. Ілля зіткнеться зі своєю судьбою і повинен буде прийняти рішення, що визначить майбутнє не тільки його, але і всього світу. Читачі відчувають наступність емоцій героя та переживають разом з ним кожен крок у цій захоплюючій подорожі.

Авторка книги, Наталія Ярославівна Матолінець, - це визнаний майстер слова, яка вже давно завоювала серця читачів своєю талантливістю. Її творчість відзначається глибоким зрозумінням людських почуттів та емоцій, і "Варта у Грі" - ще один блискучий доказ її літературного дару.

Сайт readukrainianbooks.com пропонує вам можливість читати цю книгу та інші онлайн, абсолютно безкоштовно і без необхідності реєстрації. Ми гордо пропонуємо доступ до найкращих бестселерів та шедеврів світової літератури українською мовою.

Запрошуємо вас на readukrainianbooks.com, де слово оживає і здатне перенести вас у світ неймовірних пригод та емоційних відкриттів. Приєднуйтеся до нашої спільноти читачів і готуйтеся до неймовірного літературного подорожі! 📚✨


Читати ще книги автора Наталії Ярославівни Матолінець:
Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець
Керамічні серця, Наталія Ярославівна Матолінець
Академія Аматерасу, Наталія Ярославівна Матолінець
Гессі, Наталія Ярославівна Матолінець

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 60
Перейти на сторінку:

Наталія Матолінець

Варта у Грі

«Варта у Грі» — роман, насичений таємницями прихованого боку Львова, переплетений тонким павутинням магії, приправлений іронією й наповнений містикою, яка міцною ниткою зв’язує минуле й сьогодення.

Вступ

Кажуть, старе місто сповнене місць для чародійства. Ось між двома вулицями пробігає перехід, схований арками. Туристи заглядають туди зацікавлено, місцеві перетинають швидко, не озираючись. Перехід короткий. Стоптані сходи вниз. Ресторан — праворуч, занедбане церковне подвір’я — ліворуч.

Двоє чоловіків стоять, зсутулившись над тим, що на землі перед ними. Їхні плащі надто теплі для літніх сутінків. Постаті надто схожі.

— Занотовуй все, що бачиш, — каже один хрипко й повільно, ніби остерігається власних слів.

Другий упівоберта зиркає на супутника. Киває. Молоде обличчя суворе, як і у старшого. Рука в темних рукавичках — ще одна не літня річ — літає над записником.

— Занотовуй хутчіше, — напосідається перший, — я не хочу строчити звіт до ранку.

— Звіт усе одно строчити мені, — огризається той, що з блокнотом, і тут же згинається навпіл, важко видихаючи.

— Скасувати біль!.. Ще мені бовкатиме тут. Кодло мале, — старший стріпує з рук щось невидиме і зневажливо дивиться на свого підопічного. — Час! — він розвертається так різко, що плащ злітає в повітря, змітаючи куряву зі старого й порожнього постаменту.

— Час... — похмуро бурмоче другий, похапцем ховаючи блокнот у внутрішню кишеню.

Перед тим як піти, він крадькома озирається в нічній пітьмі.

— Надивишся ще, — харкає перший, вловлюючи і цей погляд. — Стільки надивишся, що тобі зле стане, вишкварку. Гра почалася.

Розділ 1

Жертво, не спи

— Той, хто придумав це пекельне літо, був явно несповна розуму! — поскаржилась Дикоросла й витягнула поперед себе руки, ніби хотіла дотягнутися до примарної прохолоди.

— Ти кажеш те саме кожного разу, — байдуже зауважила Варта, розмішуючи лід у коктейлі. — Восени — бо дощ і мряка, трави гниють. Узимку — бо холодно і зілля вимерзає. Навесні — бо знову дощ...

— І я цілковито права! Ненавиджу це місто. Сіра, нудна, бруднюща діра!

— Сиділа б у своїх Карпатах, — Варта байдуже смикнула плечима. Хоча місто і їй не особливо подобалось. Воно розчиняло всю красу свого минулого в поспішності й метушні. Дівчині подобалося уявляти знайомі вулиці спокійними, тихими й зеленішими, як сотню років тому чи й раніше. Але нема такої магії, котра дозволила б повернутися в минуле.

— Пхах! Скажеш таке! — Дикоросла ляснула долонею по столу — і вази із квітами боязко задзеленчали. — Посиділа б ти тиждень на полонині в моєї бабки Рутмери з її колєжанками, молилась би на кожну проїжджу вантажівку, аби тебе тільки забрали звідти геть до будь-якого міста. Хіба що ти любила з ранку до ночі полоти грядки, перебирати трави, розвішувати їх під стелею і при цьому співати давні замовлянки. Бо бабка вперлася рогом, що без слів жодне моє зілля не буде таким, як треба. І чекай, це я ще не згадала про визбирування всякої поторочі по ночах!.. Та де там, білоручко наша, ти би вмерла, ще й тиждень не минув би!

— До речі, про смерть! — в’їдливий голос за спиною примусив дівчат озирнутися.

— Ото вже! — Дикоросла закотила очі. — Краще би світляка якогось принесло, ніж тебе, Морте.

Тонкі губи знайомого, названого Мортом, розтягнулися в посмішці.

— Я не до тебе звертаюся, відьмо, не тішся надіями, — він зиркнув на її подругу. — То що, ми сьогодні дізнаємось, чи наша Варта чогось варта?

— Дякую за нагадування, — дівчина хмикнула. — Тільки цей жарт перестав бути оригінальним ще з моменту, як я пішла в молодшу школу. Втім, іншого я від тебе й не очікувала.

— Ох, як ми посміливішали! — Дикоросла сплеснула в долоні й зиркнула за спину Морта. — А чи це не Максиміліан там з алхіміками на барі?

Вуха хлопця спалахнули, він тихо вилаявся і рвонув до дверей, навіть не озираючись.

— Бувай-бувай, язик без кісток! — розсміялася відьма і стурбовано повернулася до Варти.

— А все ж тобі геть не обов’язково брати в цьому участь. На відміну від Аллі, щоби їй крейда розкришилась!

Подруга знову смикнула плечима, скидаючи з них темні важкі хвилі волосся.

— Я буду тільки третьою заступницею. Навряд чи до мене дійде черга.

— Дійде, ще й як. Мортова втіха мене насторожує. От влити б йому правдоводу трохи до пельки!

— Тільки зілля переводити. Я певна, що Морт не знає нічого корисного.

— І дарма! Такі, як він, завжди собі шлях знайдуть. От коли я жила в бабки, то тамка наймолодша учениця була, Горобинка звалася. Не вміла нічого! Тільки язиком тріскотіла. Але завше десь пробиралася на шабаш старших і дізнавалася про все наперед: яке завдання нам заготують, чим випробовуватимуть. Усе вміла визнати, випитати, задобрити! І однаково згинула Горобинка... — Дикоросла опустила погляд і стихла на мить. Проте тут же стрепенулася й повернулася до подруги. — Ти тримайся сьогодні. Я прийду подивитися.

— Не треба, — Варта скривилась, передчуваючи, що попереду важка ніч.

— Однаково прийду. Чи ти думаєш, що у когось є краще цілительське зілля? Я б на світляків не розраховувала!.. Удавляться, а не поділяться своєю силою.

— Я й не розраховую, — відказала дівчина. Світлі однаково рідко користувалися зіллями, бо їхні цілителі діяли по-своєму.

— І правильно робиш! — відьма сьорбнула каву до денця, облизала губи і схопила з бильця сумку в горохи. — Я побіжу до Роми й Ружички, у нас нині ще збіговисько!

Варта посміхнулася подрузі. Збори молодшого шабашу завжди проходили весело, а якщо опісля ще приєднувалися чародії й алхіміки, то це переростало у велику гулянку. Проте щойно Дикоросла з її невичерпним ентузіазмом пішла, як повернулося відчуття задухи й напруження.

«Треба почерпнути сил...», — нагадала собі дівчина. До дуелі Аллі та Люцема залишалося ще шість годин.

***

Жертва йшла у правильному напрямку. Вгору алеєю університетського парку. До затишних вулиць, де мало перехожих у цей час.

Дехто любив набиратися сил у людних місцях,

1 2 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець"