Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець 📚 - Українською

Читати книгу - "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"

1 620
0
22.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варта у Грі. Артефакти Праги" автора Наталія Ярославівна Матолінець. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець» була написана автором - Наталія Ярославівна Матолінець, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець" в соціальних мережах: 

Гра у Львові закінчилася — темна чаклунка Варта Тарновецька врятувала життя новому знайомому, дізналася найбільшу таємницю свого минулого і принагідно долучилася до перевороту в магічному правлінні. Отож, сповнені ентузіазму, Варта зі Златаном прибувають до Праги, щоби офіційно заступити на посади Вартових Центральноєвропейського конгломерату. Та виявляється, що на шляху до цілі ще багато перепон: могутні судді виплітають нові інтриги, насуваються вибори глави, а втрачені артефакти остаточно забирають спокій. Тим часом у празькій спільноті поширюються чутки про невловимих викрадачів, які полюють на світлих і темних. Легенди оживають на старовинних вуличках, де кожен крок озивається небезпекою. У незнайомому місті Варті потрібно пізнати все наново: кому вірити, а кого остерігатися? Яка темрява ховається за Златановою посмішкою? А головне — чи вдасться дійти до кінця і заплатити ціну перемоги?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 89
Перейти на сторінку:

Наталія Матолінець

Варта у Грі. Артефакти Праги

— Пошуки розпочнемо завтра, тож я не диктуватиму тобі планів на цю ніч.

Дівчина обдарувала друга красномовним, навіть убивчим поглядом. — Я думала, що ті старовинні цяцьки шукатимуть пани з фракції, — зауважила вона. — Це ж вони їх загубили.

— Є багато охочих знайти артефакти, і закладаюся, що не у всіх гарні наміри, — спохмурнів Златан. — Тому нам краще зробити це першими.

Вступ

Викрадачів точно було троє.

Амброз примружився — зір підводив його. З віддалі здалося, що високі постаті закутані в щось недоладне, схоже на сіре плетиво. А можливо, це тільки знущалася відстань. Очі затуманювалися й пекли, ніби від намагання дивитися на сонце. Хоча яке там сонце в опівнічній темряві...

Одна з постатей зробила крок до світлого мага, якого на Амброзових очах викликали на дуель. Кроком назвати це було важко — ніби тінь ковзнула. Надто швидко й надто легко для тілесного створіння. Світляк до того ж хитався від кількості спожитого — Амброз не лічив, поки спостерігав за ним, сидячи за сусіднім столиком, але добре знав, скільки достатньо для того, щоби павутина перестала слухатись, а здоровий глузд відступив перед миттєвим спалахом гніву.

«Сконцентруйся, — наказав собі, вловлюючи прохолоду поту на чолі. — Цього разу — не зникнуть».

Стиснув кулаки й відчув, як хрускотить від напруги незрима павутина.

Алебарда отримав повідомлення. Він уже мав би рухатися сюди. А з ним — і Наґінатка, й Лукаш.

Амброз зачаївся та прикипів поглядом до викрадачів.

Не втечуть. Не вдруге.

Сіре плетиво довкола кожного з трьох не зникало. Напинаючись від вітру, воно розмивало контури постатей і заважало роздивитися їх.

Амброз мимоволі простягнув руку вперед, прикидаючи, як міг би схопити це плетиво. Воно дратувало його: то розчинялося, то проявлялося. Мов мара.

У кишені джинсів завібрував телефон і характерно дзенькнув, повідомляючи про нову есемеску. Чаклун опустив погляд, намацуючи рукою кляту дзвонилку, в якій забув вимкнути звук, і лаючи того, хто взагалі якогось світлого шле есемески.

Не минуло й двох секунд, як він зиркнув знов угору — й зустрівся з чорними, глибокими очима, вкритими туманною паволокою. Амброз устиг роздивитися конічні візерунки на плетиві, яке огортало кістляву постать. Подумав, що та наблизилася надто стрімко, надто безшумно.

А потім темрява розтеклася всередині його голови, позбавляючи інших думок.

...Коли зайнявся світанок, маг не міг згадати нічого суттєвого — прірва у свідомості тяглася від тієї миті, коли він серед ночі вийшов із пабу, переслідуючи захмелілого світляка й потенційних викрадачів. Передсвітанкову мжичку зустрів, якогось біса сидячи над річкою. Почувався злим і розбитим. Зникнення ще одного — хай і світляного — поки що не підтвердили. Але чекай, чекай, Амброжеку... Потім і Аланові щось притомне треба буде втовкмачити.

Маг намацав телефон у кишені й натрапив на непрочитане повідомлення, яке надійшло ще вночі.

«Завтра буду. Цього разу надовго», — повідомляв невідомий відправник.

— От хоч би раз підписався! — усміхнувся хлопець до екрана, відчуваючи роздратування і полегшення водночас. За багато років він звик отримувати ці повідомлення, завжди як сніг на голову. Утім, цього разу — саме вчасно.

***

Туман танув над Карловим мостом. Коротку куртку продував вітер від річки. Дівчина зіщулилась і підняла комір. Одна з головних туристичних принад міста, котру супутник описував як завжди залюднену, зараз дивувала ранковою тишею. Лише віддалік двоє азіатів фотографувалися, завзято витріщаючись на екран смартфона на кінці селфі-палиці.

— Не очікувала, що буде такий собачий холод, — похмуро видихнула дівчина.

Проте її супутник вдоволено відкинув голову, підставляючи вітру лице.

— Цікаво, як би ти сприйняла вересень у Норвегії, — усміхнувся він.

— Маємо щастя, що сімейна цитадель Богумінів тут, — дівчина окинула міст поглядом і позирнула вище — у бік стрімких шпилів та палаців на замковій горі, обриси котрих ледь-ледь вимальовувалися над туманним містом.

Мурашки затанцювали на кінчиках пальців, нагадуючи, що попереду кілька чудових тижнів тут. Якщо не виникне проблем. Утім, де є зіткнення сил — завжди є й проблеми.

— Хвилюєшся? — рука супутника лягла на плече дівчини.

— Це тобі варто хвилюватися, — поблажливо всміхнулася та. — Не я зворохобила половину суддів, насоталася давньої магії під зав'язку й домоглася відставки власного всемогутнього діда та глави Конгломерату.

Хлопець промовчав, хоча усмішка на його губах застигла і згасла.

Біля виходу на міст рипнули дерев'яні віконниці кав'ярні. Жінка в довгому фартуху виставила надвір вивіску, розписану крейдою, здмухнула волосся з чола і сховалася всередині, звідки заклично линули аромати шоколаду, ваніліну та випічки. Дівчина демонстративно втягла носом повітря, що роздражнювало надією на свіжі булочки.

— Гаразд, — хлопець подивився на супутницю із зачаєною іронією. — Обирай, із чого почнемо: сніданок чи знайомство з моєю родиною?

— А ти сам здогадайся.

Після довгої дороги дівчині хотілося бодай кілька годин думати лише про відпочинок. Але попереду майоріло засідання Центральноєвропейського конгломерату з нагоди офіційної появи спадкоємців обох Вартових родів. А перед цим ще доведеться зустріти натовп незнайомих Богумінів і споріднених із ними сімей. Декотрі потенційно її ненавидять.

— Сценарій простий, — хлопець обома руками пригладив пишні, каштанові з золотавими просвітами кучері й широко всміхнувся. — Усе підряд не куштуй, бо не встанеш із-за столу. На довгі тиради просто кивай. У жодному разі не дивися сімейних альбомів: там скандали, трагедії та дитячий ексгібіціонізм. А головне — підкреслюю! — головне, нізащо не погоджуйся вийти за мене заміж. Тобі пропонуватимуть. Вони це пропонують усім, хто відповідає їхнім високим стандартам... А тепер повтори загальнодоступну інформацію!

Дівчина зітхнула. Подумки запевнила себе, що це лише один день. Потім вона буде насолоджуватися відпусткою і в разі потреби розв'язуватиме дрібні бюрократичні питання, щоб отримати не зовсім безпечну, проте бажану роботу. Так чи інак, ніщо не могло позбавити паперової тяганини, яка проросла навіть у справи могутніх чародіїв незгірше, ніж у звичайних людей. Хоча останні досі перемагали довжиною черг. Чого тільки вартувала процедура виготовлення закордонного паспорта!..

— Усім привіт, — пробурмотіла дівчина. — Я Варта Тарновецька, темна чаклунка зі Львова. І нова... ні, яка до біса нова! І народжена сотню років тому? Звучить надто претензійно. Загалом, я

1 2 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"