Читати книгу - "Як Братчик Кролик видоїв Матінку Корову, Гарріс Джоель Чандлер"
- Жанр: 💙 Зарубіжна література
- Автор: Гарріс Джоель Чандлер
- 190
- 0
- 03.04.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пам'ятаєш, як Братчик Кролик перехитрував старого Канюка і втік із дупла?
Подався він додому веселий, ну просто як сойка в гороб'ячому гнізді.
Стрибає, стрибає і раптом таку втому відчув — навіть ноги не слухаються. І так захотілося йому випити чогось! Вже він був майже вдома, коли зирк — Матінка Корова пасеться на луці. Ось він і вирішив пошукати тут щастя.
Кролик чудово знав, що Корова нізащо не дасть йому молока: не раз вже вона проганяла його геть, навіть тоді, коли Матінка Крільчиха захворіла. Ось Братчик Кролик потупцяв, потупцяв біля паркану та й гукнув:
— Як ся маєш, Матінко Корово?
— Та потихеньку, Братчику Кролику.
— Як здоров'ячко, Матінко Корово?
— Так собі: ні погано, ані добре, Братчику Кролику. А ти як поживаєш?
— Нічого, дякую. Трішки кісточки крутить, як прокинусь, — каже Кролик.
— А дружинонька як, дітки? — питає Матінка Корова.
— Та ні погано, ні добре. А як Братчик Бик поживає?
— Так собі, — відповідає Матінка Корова.
— Ти глянь, які фініки на цьому дереві, Матінко Корово! — каже Кролик. — От би їх скуштувати!
— Але ж ти їх нізащо не дістанеш, Братчику Кролику.
— А ти будь така люб'язна, буцни дерево, струси мені кілька фініків, — просить Кролик.
Ну, Матінка Корова не хотіла відмовляти Братчику Кролику. Вона підійшла до фінікового дерева і буцнула його рогами — буц!
Та фініки були ще зелені, як трава, жоден не впав! Тоді Корова ще разочок буцнула дерево — бац! Жоден фінік не впав!
Тоді Корова розігналася трішки, підбігла до дерева — бах! А хоч би один впав!
Корова відійшла трохи далі. Відійшла, закинула хвіст на спину та як розбіжиться — бабах! — об дерево.
Так розігналась і так буцнула, що один ріг глибоченько проштрикнув дерево і застряг у ньому.
Корова — ні туди, ні сюди. А Братчику Кролику саме цього й треба було.
— Виручай мене, Братчику Кролику, — просить Матінка Корова.
— Мені ж не дістатися до твоїх ріг, — знизав плечима Кролик. — Краще я збігаю за Братчиком Биком.
І з цими словами кинувся додому. Трохи згодом повернувся з дружиною й з усіма дітлахами, скільки їх було, кожен тягнув із собою по відру. У більшеньких відра були більші, у меншеньких — відра менші.
Оточили вони Матінку Корову — і ну її доїти. Видоїли все молоко. І більшенькі доїли, і меншенькі доїли. А як видоїли, Братчик Кролик каже:
— Бувай здорова, Матінко Корово! Тобі сьогодні в полі ночувати доведеться. Не можна ж тобі недоєною ночувати! Ось я і подумав: треба видоїти тебе, щоб ти не мукала всю ніч.
Так сказав Братчик Кролик. А Матінка Корова все стояла і смикала головою, щоб вирватися, але ріг міцно-міцно застрягнув у стовбурі.
Сонечко сіло, і ніч прийшла, а Матінка Корова все стоїть. Ось вже й світає, подався ріг.
Звільнилась Матінка Корова, поскубала травички. "Ну, постривай же! — подумала Корова. — Ти, певно, прискачеш сюди подивитись на мене. Ось тоді я з тобою і поквитаюсь!"
Стало сонце підніматись; підійшла вона до дерева і знову вставила ріг у щілину.
Та, мабуть, поки паслася, вхопила Матінка Корова зайвий пучечок трави, бо, лише вставила вона ріг у дірку, зирк — а Братчик Кролик сидить на паркані й дивиться на неї.
Доброго ранку, — привітався Кролик. — Як почуваєшся, Матінко Корово?
Він стрибнув з паркана і пострибав до неї ближче: стриб-скік, стриб-скік…
— Погано, Братчику Кролику, зовсім погано, — сказала Матінка Корова. — Всю нічку промучилась. Ніяк не витягну ріг. От вхопив би ти мене за хвоста, я вже якось би й вирвалась, Братчику Кролику.
Тут Братчик Кролик підійшов трішки ближче, але не зовсім близько.
— Далі мені не можна, — сказав він. — Ти ж знаєш, я слабенький. Можу надірватися. Ну ж бо, Матінко Корово, ти тягни, а я помагатиму!
Тут Корова вирвала ріг та як побіжить за Кроликом! І понеслися вони дорогою; Кролик — вушка назад, а Корова — роги до землі, хвіст гачком. Кролик вперед дременув, та раптом з розгону — в терновий кущ. Підбігла Корова до куща, а з-під куща голова стирчить — очі великі, мов ґудзики.
— Здрастуй, Матінко Корово! Чи далеко біжиш? — поцікавився Братчик Кролик.
— Здрастуй, Братчику Великі Очі! — сказала Матінка Корова. — Чи не пробігав тут Братчик Кролик?
— Ось тільки-но пробіг, — сказав Кролик. — Та такий втомлений, захеканий.
Тут Корова як припустить по дорозі, наче за нею собаки женуться.
А Кролик — той лежав під терновим кущем і качався від сміху, поки в нього не закололо в обох боках. Від Лиса втік, і від Канюка втік, і від Корови втік — як же тут не сміятись?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Братчик Кролик видоїв Матінку Корову, Гарріс Джоель Чандлер», після закриття браузера.