Читати книгу - "На волю!"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Ерін Хантер
- 412
- 0
- 25.04.22
У хащах незайманого лісу дикі племена котів відчайдушно змагаються за свою територію і за право вижити. Що станеться з рудим хатнім котиком, який опинився у самісінькому центрі цих котячих війн? Тут його точно ніхто не погладить по загривку і не нагодує смачною їжею. У нього є вибір: або повернутися назад і бути живою іграшкою, або випустити на волю свої дикі інстинкти і стати справжнім вояком Клану…
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ерін Гантер
На волю!
Громадянство
Громовий Клан
Провідниця
Синьозірка — синьо-сіра кицька з мордочкою, облямованою сріблястим пушком.
Воєвода
Рудохвіст — маленький плямистий кіт з напрочуд рудющим хвостом. Учитель Порохолапа.
Медикицька
Плямолистка — прекрасна темна плямиста кицька із дуже строкатою шубкою.
Вояки
Дорослі коти і кицьки без кошенят:
Левосерд — розкішний золотавий смугастий кіт із густезним, як лев’яча грива, хутром. Учитель Сіролапа.
Тигрокіготь — великий темно-бурий смугастий кіт із незвично довгими пазурами на передніх лапах. Учитель Круколапа.
Білошторм — великий білий кіт. Учитель Пісколапки.
Темносмуг — елегантний чорно-сірий смугастий кіт.
Довгохвіст — білий кіт із чорними смугами.
Вітрогон — спритний смугастий кіт.
Верболоза — світло-сіра кицька з незвично голубими очима.
Мишошубка — маленька густо-коричнева кицька.
Новаки
Коти старші шести повень, які готуються стати вояками:
Порохолап — темно-бурий смугастий кіт.
Сіролап — довгошерстий кремезний сірий кіт.
Круколап — маленький, худий чорний кіт із маленькою білою плямкою на грудях і білим кінчиком хвоста.
Пісколапка — блідо-руда кицька.
Вогнелап — вродливий рудий кіт.
Королеви
Кицьки, які виношують або доглядають кошенят:
Морозошубка — киця з чудовим білосніжним хутром і блакитними очима.
Ряболиця — гарненька кицька.
Злотоквітка — кішка з блідо-рудою шубкою.
Крапохвістка — світла кицька, найстарша серед королев-доглядачок.
Старійшини
Колишні вояки і королеви, які пішли на спочинок:
Куцохвіст — великий темно-бурий кіт, якому бракує шматочка хвоста.
Дрібновух — сірий кіт із дуже маленькими вушками. Найстарший кіт Громового Клану.
Плямошкур — маленький чорно- білий кіт.
Одноока — світло-сіра кицька, найстарша у Громовому Клані. Практично сліпа і глуха.
Рябохвоста — колись вродлива плямиста кицька з рябою шубкою.
Тіньовий Клан
Провідник
Зорелом — довгошерстий темно-бурий кіт.
Воєвода
Чорноногий — великий білий кіт із чорними як смола лапами.
Медикіт
Носошморг — маленький сіро-білий кіт.
Вояки
Короткохвіст — бурий кіт. Учитель Буролапа.
Валун — сріблястий котяра. Учитель Мокролапа.
Кігтеморд — пошарпаний у битвах бурий кіт. Учитель Дрібнолапа.
Ночешкур — чорний кіт.
Королеви
Хмаросвітка — маленька кицька.
Ясноцвітка — чорно-біла кицька.
Старійшини
Попелюх — худий сірий кіт.
Вітряний Клан
Провідник
Високозорий — чорно-білий кіт із дуже довгим хвостом.
Річковий Клан
Провідник
Кривозір — великий світлий кіт зі скривленою щелепою.
Воєвода
Дубосерд — червоно-бурий кіт.
Коти поза Кланами
Жовтоікла — стара темно-сіра кицька із широкою, приплюснутою мордою.
Ляпко — пухнасте, товариське чорно-біле кошеня, яке живе у будинку на краю лісу.
Ячмінь — чорно-білий кіт, який мешкає на фермі неподалік від лісу.
Пролог
Сяйво місячного серпика відбивалося на гладких гранітових брилах, надаючи їм срібного відблиску. Тишу порушували лише дзюркіт води у стрімкій чорній річці й шелест дерев у лісі.
Тіні хиталися, і по скелях звідусюди підкрадалися гнучкі темні постаті. Голі пазурі поблискували у місячному сяйві. Насторожені очі спалахували бурштином. І тоді, ніби за мовчазним сигналом, створіння підскочили одні до одних, і за мить скелі кишіли котами, які борюкалися і верещали.
Посеред цієї хутряно-пазурної галабурди великий смугастий кіт пришпилив до землі бурого супротивника і тріумфально підняв голову.
— Дубосерде! — прошипів смугастий. — Як ти смієш полювати на нашій території? Сонячні Скелі належать Громовому Кланові!
— Відсьогодні, Тигрокігтю, вони стануть ще одним ловищем Річкового Клану! — різко відповів бурий кіт.
З берега долинув попереджувальний клич, пронизливий і тривожний:
— Стережіться! До Річкового Клану наближається підмога!
Тигрокіготь обернувся і побачив лискучі мокрі тіла, що висковзали з води під скелями. Промоклі воїни Річкового Клану тихо і швидко піднялися берегом і кинулися в бій, навіть не зупинившись, аби обтруситися від води.
Смугастий кіт люто глянув на Дубосерда:
— Може, ви і плаваєте, як видри, але тобі та твоїм воякам не місце в цих лісах!
Він вищирився, показуючи зуби, поки кіт борюкався під ним.
Відчайдушний крик кішки з Громового Клану пролунав над полем битви. М’язистий кіт з Річкового Клану вклав брунатну войовницю прямо на живіт. Він припав до її шиї своїми щелепами, з яких досі стікала річкова вода.
Тигрокіготь почув крик і відпустив Дубосерда. Одним могутнім стрибком він збив ворожого воїна з кішки.
— Швидше, Мишошубко, тікай! — наказав він і обернувся до кота, який їй загрожував. Мишошубка зіп’ялася на лапи, здригнувшись від болю, який розходився із глибокого порізу на її плечі, і побігла геть.
Позаду неї кіт з Річкового Клану розпанахав ніс Тигрокігтеві, і той зашипів від люті. Кров на мить засліпила його, але він не звернув на це уваги і кинувся до ворога, впиваючись зубами в його задню лапу. Кіт з Річкового Клану заверещав і вирвався на волю.
— Тигрокігтю! — закричав воїн із лисячо-рудим хвостом. — Це все марно! Воїнів з Річкового Клану надто багато!
— Ні, Рудохвосте. Громовий Клан ніколи не зазнає поразки! — вигукнув Тигрокіготь, перестрибнувши на бік Рудохвоста. — Це наша територія!
Кров стікала по його широкій чорній морді, і він нетерпляче потряс головою, розбризкуючи багряні краплини по камінню.
— Громовий Клан не забуде твоєї відваги, Тигрокігтю, але ми не можемо дозволити собі втрачати воїнів, — наполягав Рудохвіст. — Синьозірка ніколи б не змусила свою армію битися проти стількох ворогів. Ми ще матимемо нагоду помститися за цю поразку.
Він спокійно зустрів бурштиновий погляд Тигрокігтя, подався назад і застрибнув на брилу біля лісу.
— Відступаймо, Громовий Клане! Відступаймо! — кричав він. Раптом його воїни ухилилися й визволилися від своїх супротивників. Вертячись і звиваючись, вони позадкували до Рудохвоста. На мить коти з Річкового Клану спинилися, збиті з пантелику. Невже вони так легко виграли цю битву? Дубосерд видав тріумфальний клич. Як тільки його почули воїни Річкового Клану, вони підвищили голос і приєдналися до переможного завивання свого воєводи.
Рудохвіст глянув на своїх вояків. Змахом хвоста він подав сигнал, і Громовий Клан пірнув за дальній схил Сонячних Скель, зникаючи поміж дерев.
Тигрокіготь замикав ходу. На краю лісу він зупинився, вагаючись, і обернувся на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На волю!», після закриття браузера.