Читати книгу - "Старість – не радість, Устиянович Микола"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Устиянович Микола
- 147
- 0
- 15.04.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
О тобі всегда думаю,
І вечером, і раненько
За тобов тужить серденько,
О юносте солоденька!
В тобі краса, в тобі сила,
В тобі життя як миленька
В цвіт маєвий ся розцвіла.
За тобов ся оглядаю
З сльозов в очах, з тосков в груді,
Где цвіточки
І віночки,
Любов щира
Всього мира,
Где минулись життя злуди.
А где тепер я остаю,
Там спочили всі сни милі,
В які любов вколисала,
Там минулись щастя хвилі,
І вся доля там остала.
Нині – згадка пересунесь,
Як восени красна днинка,
Ледво засвітить, загріє,
Знов студений вітр повіє.
І сумненько-сь оглядаю
По минувшім життя маю,
Где мисль сміла
В світ летіла,
Где думання,
Уповання
В пламень були розгоріли,
Нині… згасли, спопеліли.
Вже ж ніколи тя не взріти,
Літ молодих, красний світе!
Бо вже ослаб віщий голос,
І сніг припав чорний волос,
І світ очей вже темніє,
І грудь серце вже не гріє,
І вся кріпость, і вся сила
Вже мя нині опустила.
Дармо вже ся оглядаю,
Дармо юності шукаю –
Вже відцвіла
І ув'яла.
Вже по красі
В зимнім часі.
Минулося, що бувало,
І навіки вже пропало.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старість – не радість, Устиянович Микола», після закриття браузера.