Читати книгу - "На могилі Шевченка, Тичина Павло"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Тичина Павло
"На могилі Шевченка" - це збірка казок відомого українського поета Павла Тичини. У цій збірці автор пропонує нам нове розуміння казок, які ми знаємо з дитинства, та надає їм більш взрослого змісту.
У книзі зібрані казки, які були написані автором протягом років 1933-1940. Це період, коли в Україні відбувалися важкі історичні події, які незабаром призвели до Другої світової війни. Казки Тичини наповнені глибоким філософським змістом та символікою, яка дозволяє читачеві зрозуміти складні історичні процеси того часу.
Автор ставить перед нами питання про національну ідентичність та роль мистецтва у важкі часи. У своїх казках Тичина постійно переплітає реальні історичні події з міфами та легендами, створюючи таким чином новий світ, який розкривається перед нами як незвіданий та загадковий.
Ця книга піднімає важливі питання, які актуальні й сьогодні: національну свідомість, ідентичність та місце мистецтва в житті суспільства. Книга "На могилі Шевченка" стане цікавою та корисною для всіх, хто цікавиться українською літературою та культурою.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І, уклонившись праху,
ми сходили з гори.
— І знов тиран. І знов неволя.
Хрипкий далекий пароплав
сигару закурив…
Сонхвиля.
Як раптом за Дніпром хтось викресав огню.
Уперся в дощові стовпи,
струснув:
пий, земле, пий!
упийся од повстань!
…Забринів струнний гнів.
Заходили дерева і пристань.
І човни полякались, мов коні…
Червоно-си’-зеле’ дугасто сказало всім:
здрастуй —
і почало брать воду.
А в мені —
(забринів струнний гнів) —
Ой, буде ще потопу,
і сміху,
і вина.
II
Спинились ми на "Чайці".
Васильченко з "Кармелюком",
я — з "Сковородою".
Пригадую: в ріці
задумавсь місяць…
А на веранді над водою
пісні і карти круг стола:
приїхали, бач, до Тараса
од Скоропадського Павла,
од свинопаса!
Жалілися: нема добра,
а ми ж добра всім хочем.
Росію нам "собрать" пора!
Павлу послужим "между прочим",
а там…
Кривавивсь місяць по краях.
Заснув товариш мій, селюк.
…а там не випустим із рук!
І враз заплакала вода…
І ні в кого було спитать:
кого ж нам на Вкраїну ждать?
— Кармелюк.
— Сковорода.
III
А за Трипіллям на горі
уже гримів Зелений:
Заворушилися в Таращі…
— дощі, дощі —
Пішли ми в Канів.
Вишневі вулички, базар.
Театр немов обора.
А вниз, до річки, від собора —
все яр та яр…
Кого ж то б’ють? — І це свобода?
— Мовчи! карательний отряд
не може взяти хабара? —
Коли вже здохне лютий гад
і не душитиме народа!
Вертаємось… — Пора!
Пора! — стрічають нас на "Чайці".
Куди пора? тікать? від кого?
Підем і ми в повстанці — сміємось…
І хтось промовив:
чекайте,
отут живе ж десь Винниченко.
…Ой Княжа Гора!
височенька.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На могилі Шевченка, Тичина Павло», після закриття браузера.
