Читати книгу - "Жаль самого себе, Сухомлинський Василь"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Сухомлинський Василь
- 159
- 0
- 21.04.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гриць бігав на подвір'ї й наступив на колючку. Колючка вп'ялася в ногу, й заболіло йому.
Сів Гриць на лавку, поклав ногу на ногу й став колючку виймати.
Нагодилась мати, побачила, що її синок виймає колючку. Сплеснула руками, підбігла до Гриця, обняла його, поцілувала й заплакала.
— Синочку ж мій, маленький, бідна моя дитино, тобі ж болить...
Тої ж миті Гриць відчув: нога заболіла, в п'яті закололо, біль аж до живота підступив.
Мати обмила Грицеву ногу, зав'язала ту маленьку ранку, з якої син витяг колючку.
— Посидь, синку, не бігай, — каже вона, витираючи сльози.
Але Грицеві сидіти не хотілося, й він побіг гуляти.
Мину іа година. Бігаючи на подвір'ї, Гриць наступив на маленький гострий камінчик.
Він пригадав, як плакала мати над маленькою колючкою, і йому стало страшенно боляче.
Він побіг до хати, сів на лавку, підняв ногу, подивився — від камінчика запилився червоний слід.
Побачив цю пляму червону Гриць, і ще більше заболіла в нього нога.
— Мамо, — захникав він, — ідіть швидше... Побачила мати, сплеснула руками, підбігла до сина, обняла його, поцілувала й заплакала.
У Гриця теж капали сльози з очей. Йому було жаль самого себе.
Минуло десять років. Гриць став високий, статний, красивий юнак Григорій. Призвали Григорія на службу в армію.
Серед ночі пролунав сигнал бойової тривоги. За три хвилини солдати одяглися, вишикувалися й рушили в далекий похід.
Усі йдуть швидко, бадьоро, один тільки Григорій нахилив голову й ледве переставляє ноги.
— Чому ви так повільно йдете? — запитав у Григорія командир,
— Не можу... тяжко... — відповів Григорій.
— А хіба може бути служба в армії легкою? — Григорій мовчав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жаль самого себе, Сухомлинський Василь», після закриття браузера.
