Читати книгу - "Батько та син, українські народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: українські народні
- 286
- 0
- 27.04.23
Книга "Батько та син" складається з набору українських народних казок, які присвячені темі батьківства та взаємовідносин батьків та дітей. В казках описані різні сюжети, що нагадують про традиції та культуру України, а також надають уроки життя та моральні цінності. Через зміст казок, книга вважається важливим джерелом для родинного читання, а також може використовуватися для навчання в школах та виховних закладах.
У казках зображені різні взаємовідносини між батьками та дітьми, такі як любов, повага, виховання, а також відповідальність. Вони навчають молодь поважати старших, бути готовими до відповідальності та дбайливо ставитися до свого майбутнього. Водночас, казки показують, що батько не завжди повинен бути строгим, адже він може бути і дружнім та турботливим.
Книга "Батько та син" містить у собі багато цікавих історій, які не тільки розкажуть про українську культуру, але й допоможуть збагатити свій життєвий досвід та підвищити рівень моральної грамотності. Ця книга буде корисною для дітей та дорослих, які цінують народну мудрість і традиції. Вона стане чудовим подарунком для всіх, хто любить українську культуру та традиції.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Був собі батько, а в нього один син. От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.
Одного разу почали вони молотити і син на сніданок нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький, одначе пішов – таки молотити.
Як стало вже сонечко на обід, син і кличе батька обідати.
– Почекай, сину, – сказав йому батько, – бо ще їсти не хочеться.
Почекав син трохи, а їсти дуже хоче; от він і кличе вдруге батька; а батько знову і каже:
– Та щось їсти не хочеться.
Вже й сонце з обіду звертає, а вони все ще не йдуть обідати. Дивується син, що батько й досі не йде обідати, та й питає:
– Чому це ви, тату, й досі не голодні? А в мене аж шкура болить – їсти хочеться.
– А тому, – сказав йому батько, – що їв шкуринки, а в шкуринці увесь хліб; м’якушка ж все одно, що й трава, в ній сили немає...
З тої пори став син собі шкуринку залишати, а батькові м’якушку. А тому так і треба було.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Батько та син, українські народні», після закриття браузера.
