Читати книгу - "Пригоди Ласі, Вероніка Боярчук"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Вероніка Боярчук
- 230
- 0
- 02.05.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це був дуже гарний день. У Ласі було День Народження!
Прокинувшись, Ласі побачила перед собою купу подарунків. Їй виповнилось сім років! Дівчинка встала з ліжечка й почала розкривати подарунки. Прийшли батьки.
– Ти вже почала розкривати подарунки? – запитав тато.
– Так, тату, – відповіла Ласі.
І Ласі відкрила другий подарунок. Вже незабаром всі пакунки були відкритими.
Їй подарували: ляльку, ролики, цукерки, гарний одяг та маленького Оленика з карамелькою.
– Дуже Вам дякую! – подякувала Ласі батькам.
– Немає за що, – відповіла мама.
– Мені сподобався цей Оленик! – сказала Ласі. – Я його назву Карамел!
– Мені теж подобається. – сказав тато.
– І мені також, – підтримала тата мама.
І вони пішли снідати.
Після сніданку дівчинка гралася Карамелом. І тут Оленик піднявся в повітря та полетів до вікна, але воно було зачинено. Оленик ще кілька хвилин бився і тоді знесилено впав на підвіконня.
Ласі не відводила очей від нього.
– Ти живий?– запитала Ласі, – Ти вмієш літати?
– Так, але я хочу на волю!!! – закричав Карамел.
– А де ти живеш? – запитала дівчинка, – в лісі?
– Ні, я живу в солодкому світі, – відповів Оленик, – прошу тебе, відпусти мене і я виконаю твоє бажання!
– Згода! – погодилася Ласі, – Я бажаю, щоб ти взяв мене з собою у цей світ!
– Гаразд! – відповів Оленик, – Але на день!
– Добре!
Оленик змахнув своїми ріжками й дівчинка почала зменшуватися.
Незабаром вони вже були високо в повітрі.
– А туди далеко летіти? – запитала дівчинка.
– Цілу добу, – відповідає Оленик.
– Ого! – здивувалася Ласі, – Так багато!
– Час швидко минає, – сказав Карамел і набрав більшу швидкість.
Вже вечоріло, Оленик та дівчинка втомилися та вирішили відпочити під кущем. Настав ранок, Карамел встав і розбудив дівчинку.
Вона встала і сказала:
– Ти ж казав, що ми перепочинемо, – суворо наголосила Ласі, – а не переночуємо.
– Але я так втомився, що заснув, – виправдовувався він.
– Ну гаразд, нам ще далеко?
– Ні-ні, ще трішечки.
Прилетіли вони аж під вечір. Навкруги все було солодким. Йшли вони по «солодкій ваті», хмаринки були з мармеладу, будинки з пряників, а місток – з вафлі.
– А де твоя хатинка?– запитала дівчинка.
До замку прийшли вони ввечері. Замок був із карамельок. Ласі спробувала одну.
– Неможна! – закричав Оленик, – замок можеш зламати!
– Із-за однієї карамельки?!? – здивовано подивилася вона на нього.
– Так! – підвищив голос Карамел, і вони зайшли до середини.
Дівчинка роздивлялася солодкі багатства. Оленик гордо йшов поряд із приятелькою і тут вона побачила Королеву. Її плаття було з карамелі. Дівчинка вже слину ковтала та стримувала себе.
– Хто це? – запитала в Карамела Королева, – Кого ти мені привів? Слугу?
– Ні-ні, Ваше Величносте!
– А хто?
– Це моя товаришка!
– І нащо ти її привів?
– Щоб показати їй наш світ!
– Ну гаразд, – подобріла Королева, – Нехай проходить у зал.
– Зараз заведу, Ваше Величносте!
– Чекай, стій! – зупинила її Королева, – Будеш моєю слугою!
– Ні, я не хочу! – відповіла дівчинка
– Ти не маєш права мені заперечувати!!!
– Маю!!!– відповіла Ласі, показала королеві язика та побігла до воріт.
Але ворота були зачинені і позаду вже стояли слуги.
Трагедія! – подумала дівчинка.
– В темницю її! – наказала Королева.
– Ні-ні! – стогнала дівчинка.
– Так-так! – зареготала Королева.
І тут дівчинка не витерпіла та проснулася. І побачила перед собою батьків, які здивовано дивилися на неї.
– Я що спала? – запитала Ласі.
– Так! – відповів тато, – а що тобі снилося?
– Поганий сон!
– Тепер зрозуміло, чому ти так кричала, – сказала мама.
І всі засміялися!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Ласі, Вероніка Боярчук», після закриття браузера.