Читати книгу - "Комірець, Ганс Андерсен"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Ганс Андерсен
- 237
- 0
- 04.05.23
"Комірець" - це знаменита казка відомого датського письменника Ганса Крістіана Андерсена про життя і пригоди маленького комірця, який був створений в майстерні одного швея. Комірець, хоча і малий за зростом, але дуже розумний та винахідливий, і здатний допомогти будь-кому, хто потребує його допомоги. Він змушений бути дуже обережним, щоб уникнути різних небезпек і пасток, які підстерігають його на кожному кроці.
У цій книзі читачі можуть відчути всю магію казкового світу, який підкаже їм, що можливо навіть найменші істоти можуть здійснювати великі дії. Читачі дізнаються про пригоди, які переживає Комірець, та про його знайомство з різними тваринами, котрі стають його друзями та союзниками. Казка навчить дітей про милосердя, допомогу та взаємодопомогу, про те, як важливо бути обережними та розсудливими у складних життєвих ситуаціях.
Казка "Комірець" стала дуже популярною в усьому світі і до сьогодні є улюбленою серед дітей та дорослих. Її чарівна історія про добро, справедливість та мужність надихає на великі справи та допомагає вірити у дива. Захоплива і дуже чуттєва, ця книга стане справжнім скарбом для будь-якого читача, який любить казки та мріє про казкові пригоди.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Комірець давно вже досяг шлюбного віку, але нареченої в нього не було. Одного разу його кинули у прання разом із панчішною підв'язкою.
– Які ви граційні та гарні! – розсипався в компліментах комірець. – Такої краси я ще ніколи не бачив. Ви дозволите з вами познайомитися?
– Не варто! – відрізала підв'язка.
– А де ви живете?
– Я прошу вас, не треба зі мною заговорювати! – белькотала підв'язка.
– Але бачити таку красуню й мовчати – неможливо! – увивався коло неї комірець.
– Ах, ви не могли б залишатись на місці? – вигукнула підв'язка. – Ви точнісінько як справжній чоловік!
– Я ще й денді! – додав комірець. – У мене шевська підставка і гребінка є!
І хоча щасливим володарем цих аксесуарів був не він, а його господар, комірець не переставав вихвалятися.
– Відійдіть! – наполягала підв'язка.
– Недоторка! – відгукнувся комірець.
Аж ось його вийняли з таза, накрохмалили, а коли висох, поклали на прасувальну дошку, взяли гарячу праску…
– Вдовичко! – перейшов комірець на праскову плитку. – Я весь палаю від вашого дотику. Будьте мені за дружину!
– Ах ти, обідранець! – Праскова плитка пихато пройшлася по комірцю.
Комірець трохи зносився по краях. Ножиці були покликані підрівняти їх.
– Ви, певне, відома балерина? Бач, як гарно витягуєте ніжки! Людям з вами не зрівнятися! – привітав комірець новий об'єкт свого вподобання.
– Так і є! – відповіли ножиці.
– Вам личить бути графинею! – розійшовся комірець. – Я можу запропонувати вам лише господаря-денді, шевську підставку і гребінку, але як би я хотів дати вам графство…
– Сватів засилаєте?! – розгнівались ножиці і покраяли його.
– З наречених залишилася тільки гребінка! – підсумував комірець. – Міледі, у якому чудовому стані ваші зубки!.. Чи входив до ваших планів законний шлюб?
– Авжеж! – відповіла гребінка. – Я заручена з шевською підставкою!
– Заручені? – розлютився комірець.
Позбувшись останньої претендентки, він роздумав одружуватись.
З часом комірець разом з іншим ганчір'ям опинився на паперовій фабриці. Це був справжній салон для різношерстого товариства; тонке полотно традиційно трималося подалі від грубого. У кожної ганчірки була сила-силенна історій, не кажучи вже про хвалькуватого комірця.
– Скільки в мене було наречених! – нахабно брехав він. – Проходу не давали, адже підкрохмалений я здавався завзятим денді! У моєму розпорядженні були особисті шевська підставка і гребінка. О, моє перше кохання – зав'язка: тонка, ніжна, м'яка! Бідолаха кинулася через мене в таз! А одну вдовичку я довів просто-таки до кипіння… Досить було її кинути – і вона почорніла з горя! А балетна прима… вона завдала мені глибокої рани, чортиця! Моя люба гребінка так сохла за мною, що залишилася без зубів! Мені й справді є що згадати!.. Але найближче до серця я взяв учинок підв'язки, тобто зав'язки, що кинулася через мене в таз.
Я не без гріха!.. Саме час мені почати життя з чистого аркуша! Збулося, як він того й хотів: усе ганчір'я перетворилося на білий папір, а комірець, як завзятий хвалько, – на цей самий аркуш.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комірець, Ганс Андерсен», після закриття браузера.