Читати книгу - "Не хочу й не буду, Святослав Рунге"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Святослав Рунге
- 347
- 0
- 16.05.23
📚 Книга "Не хочу й не буду" 🙅♂️📖
Привіт, шановні читачі! Я - Святослав Рунге, і я радий представити вам свою книгу "Не хочу й не буду". У цій книзі я ділюся своїм баченням та роздумами про сучасний світ, виклики, з якими ми стикаємося, і шляхи, якими можемо піднятися над ними.
"Не хочу й не буду" - це виклик для нас усіх відмовитися від стереотипів, позбутися негативних думок і відчути внутрішню силу. У своїй книзі я розповідаю про важливість самовизначення, самоприйняття та пошуку внутрішнього щастя.
Читаючи цю книгу, ви знайдете відповіді на запитання, які ставите собі щодня. Ви отримаєте інструменти, які допоможуть вам змінити своє ставлення до життя, зробити важливі кроки і стати кращою версією себе.
Запрошую вас читати книгу "Не хочу й не буду" на сайті readukrainianbooks.com, де ви знайдете весь контент, що втілено в цій книзі. Приєднуйтесь до мене у цій подорожі самопізнання та піднесення над сумнівами.
🙅♂️📖 Разом ми можемо змінити світ, починаючи зі себе! Відкрийте "Не хочу й не буду" і знайдіть нову внутрішню свободу! 💪🌟
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Квочка, розпушивши пір'я і обійнявши крилами гніздо із соломи, грілася на сонечку. Але вона не просто грілася, вона висиджувала курчат, що мали от-от з'явитися на світ.
Раптом одне яйце вискочило з-під крила та й пострибало навколо гнізда, обертаючись немов дзиґа.
Курка наздогнала втікача й повернула його на місце. Потім вона почала перераховувати майбутніх діток, увесь час плутаючись, тому що неслухняне яєчко стрибало, крутилося й перескакувало з місця на місце.
У цей час у двір вийшов Півень. Він ніс курці букет польових квітів.
– Як, ще ніхто не вилупився? – здивувався Півень. – Але ж пора вже!
З гнізда знову викотилося неслухняне яйце.
– Ось, подивися, викапаний ти! Такий само гультяй та гайсало! – Курка крилом підхопила яєчко й обережно опустила його до гнізда.
А Півень сказав:
– Піду-но я принесу тобі зеленого горошку. Га? З грядки! – І він поважно пішов.
Нарешті шкаралупки почали з тріском ламатися. Крак! Крак! Звідти з веселим криком вистрибували абсолютно однакові пухнасті грудочки. Розрізнити їх можна було лише за бантиками. Майбутні курочки були з бантиками на голові. А майбутні півники – з бантиками на шиї – замість краваток.
– Здрастуй, мамо Курка!
– Привіт! Ух, як тут гарно!
– А як просторо!
– У мене у шкаралупі все тіло затерпло!
Так курчата кричали на різні голоси, і тільки одне курча залишалося у яйці й не поспішало виходити зі свого будиночка.
– Ну, виходь уже! – квапила його мама Курка. – Ми всі на тебе чекаємо!
У відповідь пролунав тоненький скрипучий голосок:
– Не хочу й не буду!
Курка нічого не зрозуміла. Як це – "не хочу й не буду"?
– Не хочу разом з усіма! – пропищало Яйце. – Я не буду курчам! Не буду! Не буду!
На додачу Яйце почало повчати Курку. І кудкудакає вона не так як треба, і гніздо не так робить, і зерно не так клює...
– Востаннє питаю: чи вийдеш ти звідти? – розсердилася Курка.
– І не збираюся! – відповіло Яйце.
– Ну от що, дітки, досить із ним панькатися, – сказала мама Курка. – Нехай посидить сам і подумає про свою поведінку. А ми підемо. Пошукаємо жуків та хробаків. А потім я навчу вас будувати гнізда з соломи. А ще ми просто будемо гуляти!
Мама Курка з курчатами пішли.
А у двір повільно вийшов Кіт.
– Яка краса! Яка ідеальна форма! – замурчав Кіт, побачивши Яйце. – Ви – сама досконалість! – Він облизнувся й одразу запропонував: – Давайте разом пограємо!
– Із задоволенням! – погодилося Яйце. – Тільки в що?
– Давайте пограємо у кота-мишки! – сказав Кіт.
– Ха-ха! Ви, мабуть, вважаєте мене дуже дурним? – відповіло Яйце. – Гадаєте, що я дозволю вам так просто мене зловити й з'їсти, як мишку?
– Як вам не соромно! – обурився Кіт. – По-перше, я не їм сирі яйця. От якщо там яєчня або омлет, тоді інша справа. Крім того, котом будете ви, а мишкою – я. І ви будете мене наздоганяти й їсти.
– Котом буду я? – зраділо Яйце. – Це ж інша справа. Згоден!
– Нічого не вийде, – сумно сказав Кіт. – Я забув, що у вас немає ніг. Як же ви будете наздоганяти?
– Як це немає? Є! – із шкаралупки вискочили курчачі ніжки.
– А де ж черевце? – розсудливо зауважив Кіт. – Як ви мене спіймаєте та будете їсти, якщо у вас немає черевця?
– Є черевце! – полетіли уламки шкаралупи, і тепер тільки на голові у курчати залишалася біла шапочка. Це був півник із бантиком на шиї.
– Оце інша справа! – промуркотів Кіт і простягнув пазуристу лапу, щоб схопити курча.
На щастя, у цей момент у дворі з'явився Півень із букетом зеленого горошку. Він кинувся на Кота й прогнав його.
– Ще трохи, і Кіт би тебе з'їв! – закричав Півень. – Дурне курча! Без голови на плечах!
– Є голова! – вигукнуло курча і скинуло з голови останню шкаралупку. Тепер воно нічим не відрізнялося від своїх братів.
– Хоч ти й наймолодше, але балувати ми тебе не будемо, – суворо сказав Півень.
– Тату! Тату! Здрастуй, тату! – застрибали навколо Півня курчата.
– Здрастуйте, діти! – сказав Півень.
– А ми підемо гуляти? – запитало батька молодше неслухняне курча.
– Це залежить від твоєї поведінки, – сердито відповів Півень. І вже трохи м'якіше додав: – Підемо!
– Ох, мало не забув! – вигукнув Півень і підніс курці букет із зеленого горошку. – Ось, тільки-но з грядки!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не хочу й не буду, Святослав Рунге», після закриття браузера.