Читати книгу - "Жаба та камінь, Рахіль Баумволь"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Рахіль Баумволь
- 235
- 0
- 22.05.23
🐸🪨 Привіт! Я - Рахіль Баумволь, авторка книги "Жаба та камінь". Дозвольте мені розповісти вам про цю чарівну історію, де зустрічаються неймовірні пригоди та важливі життєві уроки!
🐸🪨 "Жаба та камінь" - це книга, що приведе вас у світ зворушливої дружби між незвичайними героями. Ви познайомитеся з жабою, яка мріє стати каменем, і каменем, який мріє стати жабою. Разом з ними ви переживете пригоди, де розкриваються сила внутрішнього перетворення та важливість прийняття себе таким, якими ми є.
🐸🪨 У цій книзі я намагалася передати значення самоприйняття та довіри власним здібностям. Кожна сторінка наповнена мудрістю, натхненням та розумінням того, що кожна істота на цьому світі має своє місце і свої унікальність. "Жаба та камінь" - це книга, що допоможе вам знайти внутрішню сили та прийняти себе таким, який ви є.
🐸🪨 У цій книзі я закладаю важливі моральні цінності, такі як взаєморозуміння, дружба та справжнє щастя. "Жаба та камінь" перенесе вас у світ, де можливе те, що здається неможливим, де пригоди і мрії злітають на крилах віри.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Знаєш що, – сказала жаба пласкому камінцю, – давай я тебе носитиму на своїй спині, а ти натомість служитимеш мені панциром. От побачиш, з нас двох вийде непогана черепаха.
– Що ж, спробуємо! – погодився камінь. – Бо я завжди на одному місці лежу.
Сказано – зроблено. Жаба залізла під камінь. Він їй якраз впору припав, тільки голова й лапки залишилися стирчати – точнісінька черепаха!
– Ходімо?
– Ходімо!
Усе б добре, от тільки жаба – все ж таки не черепаха, повзати не вміє. От вона й пострибала. А гладкому камінцю як утриматися на її спині? Зісковзнув він на землю – мало не віддавив жабі задні лапки.
Ще раз спробували – те ж саме. І в третє знову нічого не вийшло.
– Ти все намагаєшся стрибком, – каже камінець, – а треба потихеньку.
– А ти не тисни так! – бурчить жаба.
– Я інакше не вмію, – сказав камінець. – Вже краще я як лежав, так і лежатиму.
– Ну гаразд, – сказала жаба, – я теж якось без панцира проживу. – І побігла геть.
А камінець залишився лежати на піску.
Але і камінь, і жаба завжди пам'ятали цю пригоду. Жаба, коли стала старою, говорила, бувало, своїм онукам-жабенятам:
– Але ж у мене колись був панцир, як у черепахи! Так-так!
І камінь при нагоді любив похвалитися:
– Не думайте, я не все життя на одному місці стирчу. Довелося й помандрувати...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жаба та камінь, Рахіль Баумволь», після закриття браузера.
