Читати книгу - "Казочка про Якбикала, Олег Головко"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Олег Головко
- 202
- 0
- 03.06.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Його ми на канікулиПокликали в дохід,Але сказав Якбикало:
– Якби-то вертоліт,Якби-то у вагоніПостеля під вікном,Або в запрязі коні,Чи ослик під сідлом,Я їхав би, летів би,На ослику дрімав,І ніг не натрудив би,І клопоту не знав,Якбикала покликалиПолити в спеку сад,Але сказав Якбикало:
– Якби-то водоспад,Якби із озеречкаСтрумок в садочок бігЧи дощ як з відеречкаНа землю впасти зміг.
Я воду не носив би,Черешеньки зривав,І рук не натрудив би,І клопоту не знав,Коли ж його покликалиНа пасіку, де мед,Прибіг і сів ЯкбикалоЗа столик наперед.
Знайшов найбільшу миску,Найбільшу ложку взяв,Та рій бджолиний близькоТривожно проспівав:
– Ти квіти нам не сіяв,Ти липку не садив,Дерева в суховіїНі разу не полив.
Ти ледар і базікало.
Від нас ти не втечеш.
І ось тобі, Якбикало,Гостинець, що пече.
Дав дьору наш нероба,Стежок не вибирав.
Трощив гілляччя лобомІ носом шлях орав,Подер він, як спасався,Сорочку і штани.
І ледь од бджіл сховавсяВ колючі бур'яни.
Довгенько там ЯкбикалоОбдумав все як слідЙ рішив:
– Куди б не кликалиДорослі чи малі,Я завше вирушатимуВ похід чи по грибиЙ ніколи не казатимуУ відповідь:
– Якби.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казочка про Якбикала, Олег Головко», після закриття браузера.
