Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Скорочено Захар Беркут 📚 - Українською

Читати книгу - "Скорочено Захар Беркут"

445
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скорочено Захар Беркут" автора Іван Франко. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Скорочено Захар Беркут» була написана автором - Іван Франко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Шкільні підручники / 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги".
Поділитися книгою "Скорочено Захар Беркут" в соціальних мережах: 

«Заха‌р Бе‌ркут» – історична повість корифея української літератури, Івана Франка. Твір також має повну назву: «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті». Автор підіймає одвічні і донині актуальні питання національної згуртованості, відданості та вірності батьківщині. Проблематика твору не оминає проблем класової нерівності і нерозуміння поколінь.

Починаючи читати скорочено книгу «Захар Беркут» Івана Франка, ви переноситеся у 1241 рік. Боярин Тугарин Вовк, охочий до влади і зневажливий до простого люду, прибуває на карпатські землі. Невизнаний призначенець, він об’єднується з монгольським військом і йде штурмом на гірське село Тухля. У його полоні опиняється син місцевого старійшини Захара Беркута, Максим, якому він пропонує зраду. В той же час, закохана у Максима дочка боярина, Мирослава, не поділяє підступних задумів батька та звертається за допомогою до сільської громади. Свободолюбиві гірняки єднаються і розроблюють план, в якому їм має допомогти сама природа рідної землі. 

Що переможе, обов’язок перед батьками чи відданість батьківщині, гідність чи жадібність? Чи готовий справжній патріот пожертвувати життям своєї дитини, і чи здатна людяність вижити в душі зрадника? 

Наша електронна бібліотека надає змогу скачати скорочено книгу «Захар Беркут» Івана Франка безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) в форматах fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб).

Тут ви можете скачати безкоштовно твір “Захар Беркут” (скорочено), який ви зможете прочитати менше ніж за 15 хвилин.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
Іван Франко Іван Франко

(Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці)

Дела давно минувших дней, Преданья старины глубокой...

А. С. Пушкин

І

"Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині!" Сумно, що від втручання людини змінилася природа, змінилися й люди, які погрузли в "нужді та убожестві". "Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада".

"Було це навесні 1241 року. В горах лунали голоси стрілецьких рогів та крики численних стрільців. "Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу звірину". Князь Данило Галицький подарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле пригір'я Зелеменя. Боярин недавно з'явився тут і влаштував лови, щоб познайомитися з навколишніми сусідами—боярами. Лови на грубого звіра — це не забава. Тури, ведмеді, дики — небезпечні противники. Тому й не дивно, що мисливці спорядилися, як на війну. Дивно тільки, що серед них опинилася дівчина. Це була Мирослава, дочка Тугара Вовка.

"Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав воювати. Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами... Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщи-ною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем".

Вже третій день йшли лови. Багато було забито звіра. Нинішній, останній день ловів був найнебезпечніший — день ловів на ведмедів. Тугар Вовк попросив тухольців дати йому провідника. Це був молодий гірняк Максим Беркут, син тухольського "бесідника" (старости) Захара Беркута. Крім цього тухольці прислали з власної волі цілий гурт молодих мисливців, які мали допомогти боярам очистити медведяче лігво від небезпечного звіра.

Попереду йшов Максим, за ним Тугар Вовк, порядз ним — його дочка Мирослава. "Дивна дівчина! — подумав Максим.— Такої я ще й не видав ніколи!"

Під час полювання дівчина наразилася на смертельну небезпеку: на неї напала розлютована ведмедиця. Врятував її Максим. Мирослава стояла і дивилась у його "хороше, сонцем опалене і здоровим рум'янцем осяяне, одверте, щире лице". Дівчина навіть не зрозуміла тоді, що в її серці зароджувалось велике, сильне почуття.

Тугар Вовк був вдячний хлопцеві, але в душі він хотів би, щоб його доньку врятував боярський син, а не простий тухольський мужик, "не сей "смерд".

II

Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя. Здебільшого тухольці займалися скотарством і тільки частина їх — хліборобством. Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Вони давали їм дрова, звірину, мед та лісові ягоди. Народ тут жив сильний, сміливий і волелюбний. Тому дії Тугара Вовка, який, не спитавши громаду, присвоїв собі громадський ліс і полонину, викликали в них справедливе обурення. У свою чергу, боярин відразу став гніватись на тухольців, особливо ж на Захара Беркута. У розмові з Максимом він висловив своє невдоволення. А хлопець попередив боярина, що тухольці збираються звати його на громадський суд. Спочатку той відмовлявся йти на "хлопську раду", та Максим з Мирославою вмовили його. Втім він згодився піти тільки з цікавості, аби подивитися, що то за рада.

Коли Максим проводжав боярина та його доньку додому, то повів їх через те місце, "де тухольська котловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину". Перед самим проходом стояв величезний камінь, який тухольці називали Сторожем. Максим розповів місцеву легенду, за якою це був не просто камінь, а цар велетнів, який врятував долину, та сам перетворився на брилу. Тугар Вовк не дуже прислухався до розповіді, вважаючи все те дурницями.

Закохавшись без тями у Мирославу, юнак наважився просити у боярина руки його доньки. Гордовитий батько сприйняв щирі Максимові слова як особисту образу і гнівно відмовив "смерду", який посмів піднести очі до його дочки. Мов виклик пихатому боярину прозвучала сповнена почуття власної гідності відповідь юнака: "Невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?"

Максим бачив, "що його надії розбиті, що боярин надто високо міряє, надто гордо глядить на нього". Сумно попрощавшися зі своєю "зорею", він збирався піти геть. Аж заговорила сама дівчина. Не така в неї була вдача, щоб дозволити комусь, навіть рідному батькові, розпоряджатися її долею. Всупереч батьковій волі вона заприсяглася перед ясним сонцем, що буде навіки з Максимом.

Мирослава пішла разом з батьком, а щасливий, очарований хлопець довго стояв на місці. Потім, "впавши лицем на землю, помолився заходовому сонцю так, як молилися його діди й прадіди, як молився тайком і його батько. Потім устав і тихою ходою пішов додому".

III

За селом Тухлею, близько водопаду, стояла серед поля величезна липа. Довкола липи був майдан, де й збиралася на раду тухольська громада.

Підняття вгору копного (радного) знамена означало початок ради. Розпочав її

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Захар Беркут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скорочено Захар Беркут"