Читати книгу - "Вакансія на вбивцю"
- Жанр: 💙 Детективи
- Автор: Наталія Паняєва
- 360
- 0
- 25.04.22
Цікаво, як далеко можуть завести людину власні амбіції і пиха? Чи можуть стати вони приводом для злочину? Виявляється, можуть!
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наталя Паняєва
Вакансія на вбивцю
Розділ 1
Було ще дуже рано, але сонце так било у вікна, що Авенір Дейкало прокинувся, покрутився трохи на ліжку, намагаючись не розбудити Русю, а тоді встав і подався на кухню, по дорозі клацнувши кнопкою комп’ютера. З паруючою чашкою ароматної кави у руці він проглянув нашвидкуруч новини в Інтернеті, отримав пошту, знову, як і кожного дня, подивувавшись кількості спаму, рекламних повідомлень і записок від малознайомих людей. Авенір вибрав і прочитав ділові повідомлення, а тоді схвально кивнув: на сьогодні завдання редактора, його шефа, збігалося з його власними планами. Він збирався побувати на перегляді кількох фільмів фестивалю «Молодість», хотів потусуватися у кулуарах Будинку кіно, а крім того, планував узяти з собою Русю. Якщо вони не затримаються там до пізнього вечора, після перегляду можна буде сходити на пляж.
Звідтоді, як Авенір з Русею розкрили злочин відомої гадалки Володарки — Тетяни Володарської, вони майже не розлучалися. Хоча й не жили разом, на що Авенір неодноразово натякав, а таки перекочували з його квартири до Русиної, їздили разом відпочивати, друзі сприймали їх як сталу пару. Але молоді люди не поспішали складати плани на майбутнє.
* * *
Віталій Гаранджа сидів, зручно вмостившись у шезлонзі, на балконі готелю «Палас» і прислухався до свого внутрішнього голосу. Бесіди з самим собою були для нього звичною справою. У таких випадках він любив повторювати заяложену фразу:
— Приємно погомоніти з розумною людиною!
Скільки разів за останні два роки цей голос владно нагадував йому, що він — непересічна особистість, геніальний режисер, красень, ерудит і джентльмен. Його фільми користуються великим успіхом серед аматорів елітарного кіно, його вміння одягатися привертає увагу всіх, хто крутиться у білякіношних колах, його успіх у жінок викликає заздрість серед інших кіношників, навіть найвродливіші і найвідоміші актори не мають такого шаленого успіху. Щоправда, справжні гроші він заробляв, знімаючи рекламні ролики, але волів про це вголос не згадувати.
Сьогодні голос був надзвичайно наполегливим. Гаранджа розніжився у шезлонзі на балконі свого готельного номера. Зранку переглядів не було, тому він нікуди не поспішав. Усе було б гаразд, якби не внутрішній голос, який нагадав про вчорашню поразку з Жанною Задорожною. Ця клята сучка посміялася з нього просто у барі, де було повно свідків. Віталій тоді стримався, лише процідив крізь зуби, що навряд чи вона коли-небудь зніматиметься у нього, та й у решти режисерів — теж проблематично, але та у відповідь тільки зареготала йому в обличчя. Вульгарна, мерзенна дівка! Вона навіть по-сільському вперлася кулаками у боки. Гаранджі не залишалося нічого іншого, як ретируватися під знущальний регіт журналістів, яких зібралося у барі більше, ніж на перегляді.
Віталій ліниво поглядав униз з балкона. Там, на газоні перед входом до готелю, ця клята Жанна позувала фотографам. Він не міг роздивитися лейбли на її одязі, але бачив, що відкрита сукня на ній кольору опалого листя дуже пасує до засмаглої шкіри, а босоніжки на високих тонких підборах вигідно підкреслюють стрункі ніжки.
Що й казати, Жанна Задорожна була красунею. Фотографи так і кружляли навколо неї, присідаючи, нахиляючись, відступаючи назад, вони робили знімки з різних ракурсів.
Акторка була ще зовсім молоденькою, з ніжною шкірою і стрункою фігуркою, її обличчя раз у раз осявала задерикувата посмішка. Все це повинно було чудово відобразитися на фото. Гаранджа бачив її у кількох епізодичних ролях, вона привертала увагу невимушеністю рухів, пластичністю і темпераментною грою. А дівоча свіжість і незіпсутість приваблювали Віталія. Проте сексуально Жанна не хвилювала його. Жодна дівчина не хвилювала його сексуально. Його постільні звитяги, які примушували жінок стишувати голос, а чоловіків примружуватися від заздрощів, були лише способом довести свою зверхність. Для Гаранджи найважливішим було публічно жестом підкликати до себе жінку, тицьнувши у неї пальцем, і спостерігати, як та, зашарівшись від щастя, прожогом помчить до нього в ліжко на очах у публіки. Але вчора він схибив. Хіба ж Віталій міг припустити, що ця дівка відмовиться! Він просто скаженів від самої думки про вчорашню поразку.
Внутрішній голос настирливо повторював: «Ще ніхто не насмілювався поводитися так із самим Гаранджою! Ця маленька гадина варта того, аби її покарати. Це буде не надто складно. Адже вона актриса й зацікавлена у тобі, а її вчорашня вихватка — лише гра. Жанна заслуговує на покарання. Вбити її мало! От і вбий її! Вбий! Адже це — лише кінематограф! Ти найкращий, ти можеш усе, ти можеш навіть вбити цю хвойду, і жоден тупоумний мент не доведе твоєї провини». Так у дитинстві Віталій розбивав електронні іграшки, з якими не міг упоратися. Він не міг припустити, аби щось не підкорилося йому.
Гаранджа засунув руку у кишеньку шовкової сорочки і витяг золотий портсигар, який кілька місяців тому подарувала йому на день народження Маргарита — його постійна співмешканка. Без неї він насправді не міг обходитися, і саме вона терпіла всі його походеньки, а інколи навіть сама підказувала, кого з молодих (і не дуже!) актрис обрати, у який момент з ким варто з’явитися на людях, продемонструвати свою близькість. Маргарита взяла на себе всі побутові клопоти Гаранджи, купівлю домашнього начиння, постільної білизни, посуду, косметики, продуктів. Лише одяг Віталій замовляв сам. Він волів користатися послугами найкращих модельєрів. На його одязі красувалися наліпки lauthfeld, fhilipp, stones, richel. Але частенько він купляв і вітчизняні вироби, хизуючись цим перед приятелями.
Зараз Маргарита затіяла ремонт його нової величезної квартири у центрі Києва, запросила дизайнерів і разом з ними робила перепланування помешкання, руйнувала одні стіни, зводила інші. Гаранджа втік від цього у готель, тим більше що йому як учаснику фестивалю «Молодість» оплачувався готельний люкс, апартаменти з вітальні і двох спалень. Насправді він сподівався поїхати на Венеціанський кінофестиваль, але чомусь не послали, тож мусив тепер огинатися тут, серед плебеїв. Віталій довго комизився, не погоджуючись брати участь у «Молодості», але коли йому пообіцяли люкс у цьому фешенебельному готелі, вирішив-таки ощасливити глядачів своєю присутністю. Та й Маргарита вмовляла його, казала, що фестиваль — це дуже весело, багато симпатичних дівуль, можливість подивитися непогані фільми, а крім того, він, Гаранджа, потребував відпочинку. Його останній (він же другий) фільм був надто популярним у критиків, про нього багато писали й говорили. Режисерські, та й власні, людські амбіції були б задоволені, якби не оте кляте дівчисько.
Віталій знову зиркнув
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вакансія на вбивцю», після закриття браузера.