Читати книгу - "Лихе слово не забувається, болгарська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: болгарська казка
- 194
- 0
- 13.07.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жили собі в лісовій печері маленькі ведмежата з мамою. Якось неподалік того місця один чоловік рубав дрова й помітив, як із кущів вилізло клишоноге та зачепилося за колючу гілку малини. Шкода стало лісорубові бурого малюка, тому взяв на руки й відніс до печери. Ведмедиця подякувала за доброту та запропонувала: – Хочеш, станемо друзями? Чоловік погодився, хоча й боявся хижачки. А згодом звик до неї, і потоваришували по-справжньому. Щоразу, як приходив до лісу, ведмедиця допомагала складати на віз дрова, а тоді домовлялися знову зустрітися біля печери, щоб посмакувати гостинці, які приготували одне одному, та по-приятельськи побесідувати. А якось чоловік сказав ведмедиці: – Добра з тебе товаришка, всім подобаєшся, та серцем відчуваю: маєш у вдачі щось лихе. Лісоруб навіть не подумав, що образить ведмедицю. А бурій так боляче стало, що попросила: – З усієї сили вдар мене сокирою по лапі, інакше з’їм! Чоловік розгубився та почав пояснювати приятельці: – Я не може заподіяти тобі болю! А бура знову своє: – Не вдариш – з’їм! Бачить чоловік, що ведмедиця, не поступиться. Засмучені розійшлися вони, домовившись, що, як і завжди, побачаться біля печери. Скільки не приходив лісоруб, та подруги більше не зустрічав. Минуло багато часу, чоловік уже й забув про клишоногу. Коли це випадково побачив її в лісі. – Здрастуй, ведмедице! – радісно помахав рукою селянин. – Здрастуй! – впізнала приятеля подруга й люб’язно допомогла скласти на віз дрова. Лісоруб подякував і хотів їхати, коли це бура й каже: – Товаришу, поглянь на мою лапу. Чи знайдеш ушкоджене сокирою місце? – Ото диво! – вигукнув чоловік. – Ніколи не сказав би, що тут була рана! А я добре пам’ятаю той день, наче все було вчора: дуже хвилювався, що можеш загинути. – Болюча рана загоїлася, я і сама про неї забула, а те, що ти сказав, пам’ятаю і досі… Ось так і розійшлися друзі – кожен своєю дорогою. А все могло бути інакше…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лихе слово не забувається, болгарська казка», після закриття браузера.