Читати книгу - "Про крихітку-автобус, який боявся темряви, Дональд Біссет"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Дональд Біссет
📚 Книга "Про крихітку-автобус, який боявся темряви" 🚌🌌
Привіт, шановні читачі! Мене звати Дональд Біссет, і я щасливий представити вам мою нову книгу "Про крихітку-автобус, який боявся темряви". Це незвичайна історія про маленького автобуса на ім'я Бенджамін, який мав один незвичайний страх - страх темряви.
У цій казковій книзі ви зустрінете Бенджаміна, який жив у маленькому містечку і був обдарованим та допитливим автобусом. Але його страх темряви заважав йому виконувати свої обов'язки. Разом зі своїми друзями - веселим трамваєм Тобі та сміливим поїздом Петро - вони відправляються у захоплюючу подорож, щоб допомогти Бенджаміну подолати його страх.
Ця книга - це казка про сміливість, дружбу та здатність подолати страхи. Вона нагадує нам, що іноді потрібно зібрати всю свою силу і відвагу, щоб пройти крізь темряву і відкрити нові горизонти.
Запрошую вас до читання книги "Про крихітку-автобус, який боявся темряви" на сайті readukrainianbooks.com. Відчуйте співпереживання та навчіться переборювати свої страхи разом з Бенджаміном, Тобі та Петро.
🚌🌌 Відкрийте цю казку про сміливість та дружбу і доведіть собі, що ви здатні подолати будь-які темряви на своєму шляху! 🌟📖
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жив-був на світі малюк-автобус. Він був яскраво-червоного кольору і жив з татом і мамою в гаражі. Щоранку всі троє вмивалися, заправлялися бензином, маслом і водою, а потім везли пасажирів з села до великого міста біля моря.
Туди і назад, туди і назад.
Малюк-автобус часто робив цю дорогу вдень, але пізно ввечері їздити йому не доводилося. До того ж він дуже боявся темряви. І ось мама сказала йому:
– Слухай одну історію! Давним-давно темрява дуже боялася автобусів. І одного разу мама сказала їй: «Не треба боятися. Якщо ти ввечері побоїшся вийти, щоб огорнути світ темрявою, люди так і не дізнаються, що пора спати. І зірки не дізнаються, що пора світити. Ну ж, сміливіше! »
І ось темнота, яка весь день ховалася за спиною сонця, почала потихеньку опускатися на вулиці і будинки. По місту туди-сюди снували автобуси. Темрява набралася хоробрості і спустилася трохи нижче. На вулицях вже засвітилися вогні, і водії автобусів теж увімкнули світло у салонах своїх машин.
Нарешті темрява огорнула все місто, але не встигла вона отямитись, як, гудучи на ходу, крізь неї промчав автобус. Яка несподіванка! Але їй сподобалося. Мабуть, трошки лоскітно, але дуже весело.
Потім крізь темряву промчало ще кілька автобусів.
Їх салони були яскраво освітлені, люди в автобусах купували квитки, сідали, вставали – словом, чудово проводили час.
Пізніше, коли зійшов місяць, темрява бавилась в хованки з будинками. А вранці знову зійшло сонце і відправило темряву додому, до мами. Але тепер темрява вже не боялася автобусів.
Коли мама-автобус закінчила свою історію, малюк-автобус сказав:
– Гаразд, поїду.
Прийшов водій, завів мотор, ввімкнув світло, прийшли люди, розсілися по своїх місцях, кондуктор дав дзвінок, і маленький автобус поїхав прямо в темряву до великого міста біля моря.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про крихітку-автобус, який боявся темряви, Дональд Біссет», після закриття браузера.
