Читати книгу - "Селянин, граф і дзвін, австрійська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: австрійська казка
- 208
- 0
- 13.07.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жив на світі один багатий граф. Як сир в маслі катався, закони своєї країни ні в що не ставив. Все в окрузі повинно було бути по його велінню по його хотінню.
Відправився одного разу граф на прогулянку і побачив на лісовому узліссі великої та красивий селянський будинок. Придивився будинок графу. Оглянув він його зі всіх сторін і до дверей під'їжджає.
Вийшов на крильце господар будинку. Поздоровався з ним граф і питає:
– Ей, господарю! Чи не хочеш будинок продати? Я не поскуплюся, за ціною не постою.
Селянин, аніскільки не роздумуючи, відповів:
– Ні, ваша милість, ніякої купівлі-продажу у нас не вийде! У садибі цій ще прадіди мої жили, хочеться і мені тут свої дні скоротати. Отже маєток мій при мені залишиться.
Граф йому говорить:
– Даю терміну до завтра! Розміркуй як слід.
Схопився граф на коня і геть поскакав. Селянин похитав головою і думає: «Нічого з цієї справи у графа не вийде».
Наступного дня уранці, тільки ще зоря зайнялася, прискакав граф до селянина.
– Ну, яке твоє останнє слово?
А селянин відповідає:
– Я, ваша милість, від слова свого не відступлюся. При своїй садибі залишуся, ось і вся оповідь!
Розсердився граф і кричить:
– Питаю ще раз: віддаси садибу задарма? Не віддаси – на себе нарікай! Все рівно вона мені дістанеться!
Покачав селянин головою і говорить графу:
– Я словами не кидаюся; садибу свою не продам.
Трохи не лопнув граф від люті і поскакав геть.
Відома справа: багатий – що бик рогатий. Помчав граф прямо до судей, щедро їх золотом обдарував і велів тяжбу з селянином почати. Суддівські-то знали, що багатше за графа в окрузі людини немає. Стало бути, якщо вони справу виграють, золото на них дощем посиплеться. Через те і пообіцяли вони графу селянина умовити. А вже якщо не погодиться добром садибу віддати, розорити його дотла.
Послали суддівські за селянином служителя.
Прийшов селянин до суду, а вони його питають:
– Продаси садибу чи ні?
– Ні, - твердо відповідає селянин. Як не умовляли, на своєму стоїть.
– Доведеться тобі з графом тяжбу вести! – розлютилися суддівські.
– Ну що ж, змагатися так змагатися! – говорить селянин.
Все крючкотвори-судейські на стороні графа були, а за селянина вступатися нікому. Почалася тут тяжба. Селянина раз у раз в місто тягають. Грошей це йому коштувало силу-силенну, і зав'язнув він по вуха в боргах. Під кінець суддівські вирішили: селянина з двору зігнати, садибу у нього відібрати і графу її віддати. Залишилася у селянина всього сотня гульденів. Як оголосили суддівські вирок, став він їх корити і говорить:
– Коли на землі справедливості ніякий не залишилося, то може на небесах знайдеться! Розсміялися панове суддівські:
– Справедливість і на землі і на небесах давним-давно померла!
Промовчав селянин, з суду вийшов і прямий до пастора в церкву відправився. Як побачив пастор, що давній його знайомець селянин йде, він йому і говорить:
– Здрастуйте, Ганс! Відвідати мене прийшов?
– Так, - відповів Ганс, - тільки причинак у мене невесела.
Повідав він пасторові свою історію і кінчив її так:
– Всього лише у мене тепер сотня гульденів залишилася, я їх тобі віддаю.
Стільки у вас в місті платять, щоб великий церковний дзвін по померлому дзвонив. Ось тобі гроші, і давай дзвони скоріше. Хай дзвін по Справедливості відзвонить, адже вона померла. Але, дивись, подовше дзвони!
Узяв пастор гроша, покликав служителя, піднялися вони на дзвіницю задзвонили у великий дзвін. І дзвонили куди довше звичайного. Пішли тут в місті розсуди та пересуди: хто помер та після кого так довго дзвін дзвонить.
Але ніхто до ладу не знав.
Зібрався на площі народ, став кричати:
– Чому такий дзвін стоїть?
Знайшлися люди добрі, повідали, яку несправедливість суддівські чинили.
Ще більше почав народ кричати та графа до відповіді вимагати. Злякалися граф з суддівськими і повернули селянинові його садибу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Селянин, граф і дзвін, австрійська казка», після закриття браузера.