Читати книгу - "Дванадцять місяців, грецька казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: грецька казка
- 259
- 0
- 17.07.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жила-була жінка, вона мала п'ятеро дітей. Злидні обсіли їхню хату. Не знала жінка, як далі жити. А навпроти жила багата сусідка, також із п'ятьма дітьми. От бідна найнялася раз на тиждень у багатої місити тісто, але та ні копійки не платила їй за роботу. Діти бідної росли та гарнішали, а діти багатої були немічні, на лиці бліді.
– Чим вона їх годує, що вони такі випещені? – заздрила багата.
– Вона пече своїм діткам пиріжки із твого тіста,– якось сказала їй сусідка.
– Як це?! – оскаженіла багата.
– А так, замісить тобі тісто, а залишки не зшкрібає із рук – так і повертається додому.
– Добре, що ти мені розказала, ось я нагодую її діток! Наступного дня багата примусила бідну помити руки перед тим, як іти додому.
– Чим я тепер годуватиму дітей? – заплакала жінка, повернувшись додому.
Бідолаха взяла торбину і пішла в ліс по ягоди. А там її застав дощ. Жінка довго бігала, шукаючи схованки, коли бачить – вдалині хатина. «Яка я щаслива,– подумала вона.– Хоч зігріюся трохи».
Зайшла вона в хатину, бачить: за великим столом сидять дванадцять чоловіків – обідають,– Здрастуйте – каже.– Я дуже змерзла. Дозвольте у вас погрітися.
– Проходь,– відповіли ті, а коли жінка трохи відійшла, вони запросили її до столу.
– Красно дякую! – мовила вона й сіла до гурту.
Один присунув їй хліб, другий м'ясо, третій сир, четвертий пригостив фруктами. Попоївши, жінка ще раз подякувала. Тоді дідок у кожусі питає:
– Чи кривдив тебе місяць Лютий?
– Ні,– відповіла жінка лагідно,– я зовсім на нього не серджусь. Він щодня збільшує дні, а ночі скорочує. А які то дні – сонячні, аж сліпучі! У Лютому з-під снігу пробиваються перші квіти. Лютий – дивний місяць!
– А Березень? – спитав смаглявий хлопчина.
– Гарний, дуже гарний! У Березні пробуджується вся природа: небо стає голубим, а вітер такий теплий та ніжний! Скрізь кипить робота.
– А Квітень? – усміхнувся інший парубок.
– Хіба може Квітень бути поганим місяцем? У Квітні сходять посіви. Від осені до весни жито встигає пробитися всього на один вершок. Хіба не чув, як кажуть: «За п'ять місяців на вершок виростає, а за місяць – на п'ять вершків»? Це про Квітень. Хіба після цього не будеш його любити?!
– Тоді, може, тобі не подобається Травень? – спитав хлопець у віночку з троянд.
Як же не любити Травень! – весело вигукнула жінка.– Хіба ти забув, як він уквітчує всю землю; а які дерева, луки, а травневі пахощі, а солов'ї, що заливаються співом уночі? Пречудовий це місяць!
– Зате Червень не має стільки квітів! – заперечив білявий хлопчина.
– У Червні достигає пшениця і жито, різні овочі. Червень – благодатний місяць!
– А що ти скажеш про Липень? – спитав інший хлопчина.
– Хіба ти не знаєш? – здивувалася жінка.– Він збирає молотників на токи, наповнює млини зерном, печі хлібом. А які дні погожі у Липні! Одежі теплої не треба. А бідному чоловікові зовсім добре. Якщо немає чого взути, може й босий ходити.
– А Серпень? – спитав чорнявий.
– Це справжній місяць! – не вгавала добра жінка.– Гілля гнеться аж до землі від солодких плодів! Диво, а не місяць! Хай здоровий буде!
– А як тобі Вересень? – спитав інший.
– Гарний, дуже гарний. Всі йому раді, бо з ним приходить час збирати виноград, інжир, квасолю, кукурудзу. А дні його п'янкі, як чорна виноградина.
– А що кажуть люди про Жовтень? Він їм подобається? – мовив ще один.
– Звичайно, любий мій, як же їм не любити цей місяць! У Жовтні люди збирають маслини, роблять із них олію. Що може бути кращим? Ми щороку з нетерпінням ждемо і Жовтень, і Листопад. Ми раді і цим місяцям.
– Але люди, мабуть, не дуже люблять зимові місяці,– обізвався дід, закутаний у теплий кожух, біля якого сидів іще старіший, також у кожусі.
– І ці місяці приносять втіху,– сказала біднячка,– бо як почнуть вони мести снігами, напускати морози, то люди збираються вдома, сидять біля груби і відпочивають від великих справ: розказують казки, різні небилиці, пригоди. Кращий відпочинок навряд чи знайдеш! Сніг укриває землю і зігріває озимину. Зимові місяці такі ж гарні, як усі інші. Вони роблять добру справу... Спасибі вам за хліб-сіль, пора мені додому,– закінчила жінка і встала.– Діти, мабуть, заждалися... Адже я їх самих залишила, бідолашок...
– Зачекай,– звернувся до неї найстарший і шепнув щось парубкові, який сидів поруч. Той узяв у жінки торбину, вийшов в іншу кімнату і незабаром повернувся.
– Візьми свою торбину,– мовив найстарший,– та гляди, розкриєш її тільки вдома.
Прийшла бідна жінка додому, висипала все із торбини, а там – золото! Воно тільки зверху було прикрите ягодами. Жінка дуже зраділа. Потім пішла на базар, купила хліба, сиру. Того ж дня, повечерявши, щаслива жінка із дітьми повкладалися спати. А другого дня вона купила два мішки зерна, віслюка та й поїхала до млина. Там її зустріла багата сусідка. Подивилася підозріло та й питає:
– Що це в тебе?
– Борошно.
– А чиє?
– Моє!
– Та невже? – здивувалася багата.– А де ж ти взяла? В тебе ж немає грошей!
– Бідна жінка розповіла їй усе як було. Багату взяли завидки.
– Ану піду і я,– загорілася вона бажанням,– може, й мені дадуть золота.
Того ж таки дня багачка поспішила до лісу. Знайшла хатину, де жили дванадцять місяців, зайшла всередину. Вони сиділи, як і вперше, за столом, обідали.
– Здрастуйте,– сказала багачка.
– Здорова була! – відповіли місяці.– Що тебе до нас привело?
– Я бідна, нещасна жінка, дайте мені золота! Діточки мої голоднії Таке в мене горе!..
– Не побивайся-бо так! Сідай до столу, попоїж із нами, відпочинь. Багачка сіла до гурту, попоїла, розговорилися.
– Чи кривдив тебе місяць Лютий? – спитав дідок у кожусі.
– Ще й як! Хай йому грець, лютому кривуляці! Йому тільки дай познущатися над людьми.
– Післязавтра прийде Березень, от люди й зігріються,– втрутився смаглявий хлопчина.
– Зігріємось, де ж пак! Березень – гірший місяць, ніж Лютий. Він кепкує над нами. Ми скидаємо з себе теплу одежу, а тут знову холод! Те ж саме у Квітні, у Травні. Самі лиш дрижаки ковтаємо.
– То, мабуть, ви любите літні місяці? – спитав білявий хлопчина.
– Закляті місяці! – вигукнула багачка.– Спека й пилюка – цього від них можна діждатися. Навіть важко дихати. Тільки піт цілий день ллється. Цур їм, пек їм, тим місяцям!.. Влітку руки ні до чого не лежать.
– На зміну літнім місяцям приходять Вересень, Жовтень, Листопад. Правда, тоді трохи прохолодніше? – спитав старий чоловік.
– Тоді для нас зовсім пекло! Дощі, вітри, мряка. Хочеться побачити хоч промінчик сонця, та де там! Сидимо в хаті при лампі. Що про них можна добре сказати?
– А зимові місяці? – спитав дід із білою бородою.
– Що з них візьмеш,– відрізала жінка,– вони тільки те й роблять, що збиткуються з людей. Засипають снігом, пускають північні вітри. Що бідному робити, коли немає й поліна в хаті? Дуже погані й злі зимові місяці, старче. Краще б їх не було!.. Ну, а тепер мені час додому.
Дідок щось шепнув парубкові, той взяв у багачки торбину і пішов в іншу кімнату; невдовзі він повернувся.
– Візьми свою торбину,– мовив найстарший,– але гляди, тільки вдома розкриєш.
Багачка, щаслива, подалася додому. Замкнулася в своїй кімнаті та й висипала все із торбини. А там були гадюки. Кинулися вони на неї і закусали.
Так жорстока, зла жінка знайшла своє горе. А бідна добра жінка жила собі щасливо і виховувала своїх дітей.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дванадцять місяців, грецька казка», після закриття браузера.