Читати книгу - "Казка про дівчину й печінку, турецька казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: турецька казка
- 198
- 0
- 20.07.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Було таке чи й не було, а дала колись одна жінка своїй дочці кілька пара та й каже:
– Йди на базар і купи печінки, помий її в озері й принеси.
Дівчина пішла, купила печінку, підійшла до берега озера й миє її. Аж це налетів на неї шуліка,хапнув з рук дівчини печінку й шугонув у небо. Дівчина як закричить:
– Шуліко, віддай мені печінку, я понесу її матері, бо вона мене битиме!
А шуліка відповідає:
– Принеси мені ячменю – тоді я й віддам тобі печінку.
Дівчина одразу ж іде в поле й просить:
– Поле, дай мені ячменю, я віддам його шуліці, шуліка віддасть мені печінку, а я віднесу її матері.
Поле й відповідає:
– Попроси неба, хай пошле мені дощу – тоді я й дам тобі ячменю.
Дівчина й просить:
– Небо, пошли дощ на поле, а воно дасть мені ячменю, я його віддам шуліці, шуліка поверне мені печінку, а я віднесу її матері.
Коли чує, обзивається небо:
– А ти йди до продавця трояндової олії – хай він проллє її стільки, щоб пахощі долетіли й до неба, ось тоді я пошлю дощ.
Пішла дівчина до торговця трояндовою олією та й просить:
– Пролий кілька краплинок пахощів, тоді небо пошле дощ, а дощ проллється над полем, поле дасть мені ячменю, я віддам його шуліці, а він поверне мені печінку. Печінку я віднесу матері.
– А ти принеси мені черевики за те!– каже торговець пахощами.
Тоді дівчина біжить до шевця:
– Шевчику, дай мені черевики, я віднесу їх торговцеві пахощами, щоб той пролив кілька крапель трояндової олії. Небо за це пошле на поле дощ, і тоді поле дасть мені ячменю. Ячмінь я віддам шуліці, він поверне мені печінку, а я віднесу її матері.
– А ти принеси мені товару на взуття,– каже швець.
Подалася дівчина до чинбаря:
– Чинбарю, дай мені товару на взуття, я віддам його шевцеві, той дасть мені черевики. Я віднесу їх олійникові, а він проллє кілька крапель пахощів, щоб небо послало на поле дощ. Поле дасть мені ячменю, я його віддам шуліці, а він поверне мені печінку. Тоді я понесу її матері.
А чинбар каже:
– Принеси мені волячу шкуру, то дам тобі товару на черевики.
Біжить дівчина до вола:
– Волику, дай мені шкуру. Я віднесу її до чинбаря, а він дасть мені товару на черевики. Товар я віддам шевцеві, щоб він дав мені черевики. їх я понесу олійникові, а він проллє кілька крапель трояндової олії, щоб пахощі полинули до неба. За це небо пошле на поле дощ, і поле дасть мені ячменю. Я його віднесу шуліці, а він поверне мені печінку, щоб я віднесла її матері.
– Принеси мені отави,– каже віл.
Біжить дівчина до хазяїна та й просить:
– Хазяїне, дай мені отави, я покладу її волові, а він дасть мені шкуру. Я віднесу її до чинбаря, щоб той дав мені товару. Товар я віддам шевцеві, щоб дав мені черевики, які я віднесу до олійника. Той проллє кілька крапель пахощів, тоді небо пошле на поле дощ. Поле дасть мені ячменю, я його віддам шуліці, а він поверне мені печінку, аби я віднесла її матері.
А хазяїн – молодий парубок.
Ото й каже:
– Поцілуй мене, дівчино, то я дам оберемок отави.
Дівчина думає: «А й справді, чому б мені його не поцілувати? Адже ж настане край оцій веремії!» Вона цілує парубка, той дає оберемок отави, дівчина несе її волові, бере шкуру й віддає чинбарю. А той дає товару, й дівчина несе його до шевця й одержує черевики, а олійник за них проливає кілька крапель трояндової олії. Пахощі линуть аж до неба, й воно посилає на поле дощ. Поле дає дівчині ячменю, вона несе його шуліці, а той повертає печінку, й дівчина несе її своїй матері. Мати варить печінку, й вони обідають до смаку.
А саме й казка закінчилася.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про дівчину й печінку, турецька казка», після закриття браузера.