Читати книгу - "Агуті і маха, кубинська казка"

Гуляв якось лісом агуті й набрів на велику маху, яка попала в яму-пастку. Билася сердешна, билася, але так і не змогла самотужки вибратися з пастки.

– Гей, агуті, вирятуй мене!

Довірливий агуті витягнув маху, а та схопила його зубами за хвіст і не відпускає, хоче з'їсти.

– Що ж ти робиш? – здивувався агуті. – Я витягнув тебе з ями, врятував від смерті, і за це мені тепер така віддяка?

– Так завжди буває,– відповіла маха. – За добро завжди віддячують злом.

– Неправда! – каже агуті.

– Ні, правда,– стоїть на своєму маха.

– Ходімо спитаємо трьох свідків,– каже агуті. – Якщо вони визнають, що твоя правда, тоді можеш мене з'їсти.

– Гаразд,– погодилась маха,– ходімо шукати трьох свідків.

І вони пішли лісом: агуті попереду, а маха ззаду повзе, зубами в його хвіст учепилася.

Ішли вони, йшли й зустріли старого коня.

Агуті його й питає:

– Скажи, коню, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував ось цю маху від смерті, а вона хоче мене з'їсти.

– Правда, правда! – зітхнув кінь. – Скільки років я носив у сідлі свого господаря, скільки витерпів від нього знущань! А коли на старість ноги мої ослабли, мене запрягли у воза. Та тепер я вже й для цього не годжуся, і мій господар, я чув, звелів завтра мене вбити, злупити з мене шкуру й продати її чинбареві. Тож правду сказала тобі маха – за добро віддячують злом.

– Так! – зраділа маха. – Один свідок на мою користь.

Вони пішли далі. Агуті засумував. Ішли, йшли, аж назустріч їм віл.

Агуті й питає його:

– Скажи, воле, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував цю маху, а вона хоче мене з'їсти.

– Чистісінька правда! – відповів віл. – За добро завжди відплачують злом. Ось мій господар усе життя мене в ярмо запрягав, а тепер, коли я постарів, не дає вмерти спокійно, хоче завтра до різника відвести. Так, голубе, за добро віддячують злом.

– Уже двоє за мене! – зраділа маха.

Пішли вони далі. Аж ось агуті побачив свою двоюрідну сестричку мишу й окликнув її. Але миша побачила, що маха його зубами за хвіст тримає, й ну тікати. Агуті їй кричить:

– Зажди, сестричко, не втікай! Хочу тебе про щось запитати.

Миша зупинилася віддалік і чекає, що той у неї питатиме.

– Скажи, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував маху від смерті, а вона хоче мене з'їсти. Невже й справді за добро віддячують злом?

– А це коли як,– відказує миша. – Ану розкажи, як було діло.

– Та як було: маха попала в пастку, а я її вирятував,– каже агуті.

– Ходімо покажеш мені ту пастку, щоб я могла справедливо розсудити вас.

І всі троє підійшли до пастки.

– Залазь у яму, маха,– каже миша. – Я хочу побачити, як усе було насправді.

Залізла маха в яму. А миша дала агуті ломаку й сказала:

– Ну, тепер не схибни!

І агуті почав бити маху ломакою, аж поки забив її насмерть.