Читати книгу - "Невдячний віслюк, кубинська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: кубинська казка
- 173
- 0
- 31.07.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У звірів почався страшний голод. Тож слон вирушив у світ шукати харчу, і по дорозі до нього приєдналося багато інших звірів. Коли вони зустріли віслюка, той спитав у них:
– Куди йдете?
Слон відповів:
– Шукати поживи.
Він не хотів брати з собою віслюка. Але віслюк усе одно поплентався за ним. Та коли їм довелося перебиратися через огорожу, у віслюка це вийшло найкраще. Тоді слон сказав:
– Хай тепер віслюк іде попереду.
Але коли вони підійшли до ще однієї огорожі, яку віслюк мав перестрибнути перший, він мовив:
Що, коли я ненароком повалю цю огорожу?
Тоді звірі вирішили, що віслюк невдячний, покинули його самого й пішли далі. Але віслюк знову поплентав за ними.
Нарешті вони вийшли в савану, і слон сказав:
– Тут і заночуємо.
Коли ледачий віслюк заснув, звірі знову рушили в дорогу. Попереду йшов слон. Натрапивши на кукурудзяне поле, вони наїлися донесхочу, повернулися назад, полягали біля віслюка й стали ремигати.
Віслюк почув це й спитав:
– Що це ви їли?
– Каміння,– відповів слон.
Тоді віслюк сказав:
– Що ж, буду і я їсти каміння.
Він став їсти каміння, але не зміг його пережувати і поламав собі зуби.
Лишився віслюк голодний.
Наступної ночі звірі знову пішли на кукурудзяне поле; цього разу вони взяли з собою віслюка. Наївшись, повернулися на те саме місце, де спали, а віслюк зостався на полі.
Аж тут нагодився господар кукурудзяного лану і, побачивши віслюка, закричав:
– Ось зараз я тобі покажу!
І почав лупцювати віслюка дрючком.
Слон, завваживши, що віслюка досі немає, сказав своїм товаришам:
– Ходімо подивимось, що там з ним сталося.
Почувши тупіт, господар злякався і втік. А віслюк, побачивши звірів, мовив:
– Чого ви прийшли? Цей чоловік вибив мені порох лише на одному боці, а я хотів, щоб він вибив його ще й на другому...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невдячний віслюк, кубинська казка», після закриття браузера.