Читати книгу - "Скорочено Різдвяна пісня в прозі"

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

КУПЛЕТ ПЕРШИЙ

ПРИВИД МАРЛІ

Події відбуваються у Лондоні, де Ібензер Скрудж та Джейкоб Марлі довгі роки були компаньйонами. Скрудж був єдиним, хто провів Марлі на цвинтар, коли той помер 7 років назад. Смерть друга зовсім не вразила Скруджа, і в день похорону він уклав вельми вигідну оборудку.

Скрудж був справжнім скнарою з кам'яним серцем. Душевний холод заморозив ізсередини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос.

Одного разу, на Святвечір, старий Скрудж працював у себе в конторі і наглядав за своїм клерком, який у темній комірчині переписував папери. Скрудж дуже економив паливо, тож клерк мерз і грівся хіба своїм білим вовняним шарфом.

Раптом у контору влетів племінник Скруджа, який весело привітав дядька з Різдвом. Племінник прийшов запросити Скруджа до себе на святковий обід, та старого таке не цікавило. Скрудж сказав, що Різдво — це нісенітниця, і він радше завітає до дідька лисого. Привітавши клерка з Різдвом, племінник пішов додому, зовсім не втративши святкового настрою.

Тим часом прийшли два нові відвідувачі. Вони пред'явили свої документи і попросили Скруджа у ці святкові дні пожертвувати дещо для бідних і знедолених. Скрудж відповів, що не збирається жертвувати для ледарів і йому все одно, чи хтось помре з голоду. Зрозумівши, що наполягати марно, джентльмени пішли.

Місто готувалося до свята, і якийсь хлопчик припав носом до замкової щілини Скруджевої контори, бажаючи поколядувати. Скрудж так рішуче схопив лінійку, що співак одразу ж утік.

Нарешті час було закривати контору. Довідавшись від клерка, що той завтра хоче святкувати Різдво, а не йти на роботу, Скрудж наказав післязавтра з'явитися якомога раніше. Бідний клерк замотався у свій білий шарф і щодуху помчав додому. У нього навіть не було пальта, бо він не міг дозволити собі таку розкіш.

Скрудж пообідав у таверні і скоротав решту вечора за прибутково-видатковою книгою. Потім він пішов додому спати. Чоловік жив у квартирі, що належала колись його покійному компаньйонові. Квартира знаходилася в будинку, де, крім Скруджа, ніхто не жив, а всі інші приміщення винаймалися під контори.

На вхідних дверях, на місці дверного молотка, Скруджу раптом привиділося обличчя Марлі. Старого це вразило і налякало. Піднімаючись вгору величезними сходами, йому приверзлося, ніби поперед нього сходами рухається похоронний екіпаж. Скрудж пройшовся по кімнатах, щоб упевнитися, що все гаразд. Задовольнившись оглядом, старий замкнув двері в квартиру на два оберти ключа, чого досі за ним не спостерігалося. Потім він зняв краватку, вдягнув халат, нічний ковпак та домашні туфлі і сів біля каміна поїсти вівсянки.

Камін був старовинний, і на кахлях були зображені сцени зі Святого Письма. Та Скруджу на кожному кахлю привиджувалося обличчя Марлі. Тут раптом усі дзвіночки, які були в будинку, почали дзвонити. Потім почувся брязкіт заліза. Скоро перед Скруджем з'явився привид, який легко проникнув у кімнату крізь замкнені двері. Полум'я, що вже зовсім погасло в каміні, раптом яскраво спалахнуло, немов хотіло вигукнути: "Я впізнаю його! Це — Дух Марлі!" — і знову померкло.

Марлі оперізував довгий ланцюг, який волікся по підлозі. Ланцюг був із ключів, навісних замків, скарбничок, документів, ґросбухів і важких гаманців із залізними застібками. Тіло привида було прозоре.

Спершу Скрудж зовсім не повірив своїм очам, вважаючи, що з'їв щось не те і йому привиджується. Щоб довести, що він справжній, привид раптом страшно закричав і несамовито й моторошно загримів ланцюгами. Скрудж ледве не знепритомнів. Потім привид розмотав свою хустку на голові, і в нього відвалилася щелепа. Заламавши руки, Скрудж упав на коліна і почав просити пощади.

Привид розповів, що носить ланцюг, який сам скував собі при житті, а прийшов сюди, щоб зі Скруджем не сталося такого ж. Він не міг довго затримуватися тут, бо його чекали довгі роки виснажливих мандрів і каяття. У ці дні, коли рік добігав кінця, привид особливо страждав. Він говорив, що головною справою людини має бути турбота про ближнього, суспільне благо, милосердя, жаль, щедрість. Привид повідомив Скруджу, що скоро його відвідають: перший Дух з'явиться завтра рівно о першій, другий прийде наступної ночі також о першій, а третій — на третю добу опівночі.

Дух Марлі взяв зі столу свою хустку і знову обмотав нею голову. Відтак привид позадкував до вікна, яке відчинилося, і приєднався до безлічі таких самих, як він. Скрудж глянув у вікно. Примари всі були в ланцюгах і жахливо стогнали, багатьох з них старий знав за життя. Коли привиди зникли, Скрудж зачинив вікно і, відчувши втому, повалився на ліжко й заснув.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

КУПЛЕТ ДРУГИЙ

ПЕРШИЙ ІЗ ТРЬОХ ДУХІВ