Читати книгу - "Скорочено Різдвяна пісня в прозі"

Залишивши біржу, вони заглибилися в глухі хрущоби, де стояла крамниця лахмітника. Тут за гроші скуповували ганчірки, старі бляшанки, пляшки, кісти й інше дрантя та мотлох. До сивого шахрая доволі похилого віку прийшла спершу одна жінка, потім друга, потім чоловік. Усі вони мали якісь клунки і всі троє були однаково вражені, впізнавши одне одного. На якусь мить запанував безмовний подив, а потім трійко відвідувачів раптом розсміялися. Виявилося, що ці троє — прибиральниця, праля і посильний гробаря. Всі троє принесли речі якогось небіжчика, якого називали старим скнарою. Серед речей були дві печатки, пенал, пара запонок, дешева шпилька для краватки, простирадла й рушники, дещо з одягу, дві старомодні срібні ложечки, щипчики для цукру, кілька пар старих чобіт, завіса з-над ліжка, ковдра. Була там і найкраща сорочка, з тонкого полотна, яку з покійника зняла одна з жінок.

Скрудж із жахом сказав Духові, що доля нещасного покійника могла бути його долею. Тоді Дух переніс Скруджа у темну кімнату, де стояло ліжко з покійником, накритим порваним простирадлом. Мрець був ограбований, необмитий, неоплаканий, покинутий усіма. Скрудж міг відкинути простирадло і подивитися на обличчя, але він не міг цього зробити.

Потім Дух показав сім'ю, яка зраділа зі смерті цього чоловіка. Чоловік з дружиною мали виплачувати покійникові борг, а тепер мали можливість якось викрутитися, бо надіялися, що спадкоємець не буди настільки ж безжалісним кредитором.

Після цього дух повів Скруджа у дім Боба Кретчита. Там було дуже тихо. Додому повернувся Боб. Він не міг стримувати сліз, бо Крихітка Тім помер. Боб піднявся нагору — у яскраво й весело освітлену кімнату, вбрану зеленими гілками гостролисту, як на Різдво. Біля ліжка дитини стояв стілець, — хтось, може, усього хвилину тому був тут, сидів біля цього ліжечка... Потім Боб розповів сім'ї, що зустрів Скруджевого племінника, і той пообіцяв допомогти йому, чим тільки зможе.

Скрудж відчув, що скоро розпрощається з Духом, тому спитав, хто був той мрець. Дух нічого не говорив, а повів старого на цвинтар. Привид зупинився серед могил і вказав на одну з них. Скрудж, тремтячи, підійшов до неї і прочитав своє власне ім'я: Ібензер Скрудж.

Старий заволав, що він вже не той, яким був. Скрудж питав, чи зможе врятуватися від такої долі, якщо змінить своє життя. Рука Привида затремтіла. Скрудж пообіцяв, що шануватиме Різдво і спокутує своє Минуле Сьогоденням і Майбутнім. Старий схопив Привида, але той відштовхнув його. Скрудж опинився на своєму ліжку.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

КУПЛЕТ П'ЯТИЙ

ЗАВЕРШЕННЯ ЦІЄЇ ІСТОРІЇ

Скрудж зіскочив з ліжка і був дуже схвильований, бо хотів здійснити свої добрі наміри. Він не знав, який сьогодні день, тому відчинив вікно і спитав про це в якогось святково вдягненого хлопчика. Той відповів, що сьогодні Різдво. Скрудж зрадів, що не пропустив свята. Він попросив хлопчика бігти у крамницю курятини і сказати, щоб найбільшу індичку несли сюди. За це Скрудж пообіцяв хлопчику пів крони.

Індичку Скрудж відправив Бобові Кретчиту, а що вона була величезна, то найняв кеб. Потім Скрудж поголився, святково вдягнувся і вийшов з дому. По вулицях уже хмарою сунув народ. Скрудж ішов по вулиці й сіяючою посмішкою вітав кожного стрічного.

Не встиг він відійти від дому, як зустрів одного з тих джентльменів, що просили у Святвечір допомогти бідним. Скрудж вибачився перед ним і попросив зайти до нього в контору, бо хотів виділити велику суму для нужденних.

Скрудж побував у церкві, потім ходив по вулицях, придивлявся до перехожих, гладив по голівках дітей, розмовляв із жебраками, заглядав у вікна квартир. Все, що він бачив, сповняло його серце радістю. Коли почало смеркатися, він рушив до будинку племінника. Там його з радістю прийняли, і всі провели дивовижний вечір.

А зранку, щойно світало, Скрудж уже був у себе в конторі. Він прагнув потрапити туди раніше від Боба Кретчита і викрити клерка в тому, що він спізнився на роботу. Так і сталося, і Боб уже вибачався, коли Скрудж підійшов і дав йому такого стусана під ложечку, що той задом влетів назад у свою комірчину. Після цього Скрудж сказав, що збільшує йому платню.

Боб спершу думав, що Скрудж збожеволів, але старий привітав його з Різдвом і пообіцяв допомогти його родині. Скрудж запросив Боба увечері на келих різдвяного глінтвейну. А зараз наказав купити відро вугілля і добре напалити.

Від того часу Скрудж жив геть іншим життям. Для Крихітки Тома, який незабаром видужав, він був завжди другим батьком. І таким він став добрим другом, таким добрим господарем. Дехто підсміювався з цього перетворення, але Скрудж не звертав на них уваги.

Більше Скрудж уже ніколи не водив компанії з привидами, — у цьому сенсі він дотримувався принципів поміркованості, — і про нього йшла поголоска, що ніхто не вміє так шанувати й справляти Різдво, як він.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу