Читати книгу - "Як лисиця полювала на коня, норвезька казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: норвезька казка
- 215
- 0
- 04.08.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного разу сидів собі ведмідь у кущах і ласував упольованою дичиною. Аж гульк – підкрадається до нього лисиця і облизується, так їй кортить м’яса. І стрибає навколо, і заходить то з того, то з того боку, аби хоч трішки відкусити, якщо вже не вхопити більший шматок. Терпів ведмідь, терпів, а тоді клацнув зубами і відірвав лисиці кінчик рудого хвоста. Лисиця навтіки, а ведмідь і гукає навздогінці:
– Агов, лисице, не тікай! Я навчу тебе, як уполювати коня.
Зраділа лисиця й підійшла ближче, але так, щоб ведмідь її вже не досяг. А ведмідь каже їй:
– Як побачиш десь на луці коня, що лежить собі і гріється на сонечку, підкрадься до нього, добре прив’яжи коня його ж хвостом до себе, щоб кінь від тебе не втік, а тоді гризи собі його.
Лисиці не довелось довго шукати коня, що лежав собі на луці і грівся на сонечку.
Вона підкралася до коня, прив’язала його хвостом до себе, тоді вп’ялася зубами в стегно. Кінь схопився, як обпечений, і ну бігти. Лисиця
– Це ти сидиш? – запитав король.
– А хто ж? Певне, що я, – відповів Дурисвіт. – Я хочу на цьому місці побудувати стайню для своїх коней і худоби.
– Хіба ти так розбагатів у фіорді, куди я тебе зіпхнув? – запитав король.
– Так, ти зіпхнув мене у фіорд, – сказав Дурисвіт, – і коли я досяг дна, то побачив повно коней, худоби, золота і всякого добра. Його там цілі гори.
– Скільки тобі заплатити, щоб ти й мене зіпхнув туди? – запитав король.
– 0, я зіпхну тебе задарма, – відповів Дурисвіт. – Адже ти з мене не брав грошей, то і я не візьму.
Дурисвіт посадовив короля в діжку, викотив її на високу гору і звідти зіпхнув у фіорд. А сам поїхав до королівського двору, одружився з королівною і став королем.
Який з нього був король, ніхто не знає, але обдурити його вже ніхто не міг, – недарма він сам був Дурисвітом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як лисиця полювала на коня, норвезька казка», після закриття браузера.