Читати книгу - "Півник – золотий гребінець, російська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: російська казка
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жили собі котик, дрізд і півник – золотий гребінець. Жили вони в лісі, в хатинці. Котик і дрізд ходили до лісу по дрова, а півника самого лишали.
Ідуть – суворо наказують:
– Ми підемо далеко, а ти лишайся домувати, та голосу не подавай; коли прийде лисиця, у віконце не виглядай.
Пронюхала лисиця, що котика і дрозда вдома немає, прибігла до хатинки, сіла під віконце й заспівала:
Півнику, півнику,
Золотий гребенику,
Масляна голівонька,
Шовкова борідонька,
Визирни в віконце,
Почастую пшóнцем.
Півник і виставив голівоньку у віконце. Лисиця схопила його в кігті, понесла до своєї нори. Закричав півник:
Несе мене лисиця —
За ліси-темниці,
За прудкії ріки,
За високі гори…
Кіт, дрізд, порятуйте мене!
Котик і дрізд почули, кинулись наздоганяти лисицю й відібрали півника.
Наступного разу котик і дрізд пішли до лісу дрова рубати й знову наказали:
– Ну, тепер, півнику, не визирай у віконце, ми ще далі підемо, не почуємо твого голосу.
Вони пішли, а лисиця знову прибігла під хатину й заспівала:
Півнику, півнику,
Золотий гребенику,
Масляна голівонька,
Шовкова борідонька,
Визирни в віконце,
Почастую пшóнцем.
Півник сидить мовчки. А лисиця знову:
Ішли жниці,
Розсипали пшеницю,
Кури клюють,
Півням не дають…
Півник і виставив голову в віконце:
– Ко-ко-ко! Як не дають?!
Лисиця схопила його в кігті, понесла до своєї нори. Закричав півник:
Несе мене лисиця —
За ліси-темниці,
За прудкії ріки,
За високі гори…
Кіт, дрізд, порятуйте мене!
Котик і дрізд почули, кинулися наздоганяти лисицю. Кіт біжить, дрізд летить… Догнали лисицю – кіт дере, дрізд клює, й відняли півника.
Скоро чи ні, зібралися котик і дрізд до лісу дрова рубати. Йдучи, суворо наказали півнику:
– Не слухай лисицю, не виглядай у віконце, ми ще далі підемо, не почуємо твого голосу.
І пішли котик і дрізд далеко в ліс дрова рубати. А лисиця – тут як тут: сіла під віконце і співає:
Півнику, півнику,
Золотий гребенику,
Масляна голівонька,
Шовкова борідонька,
Визирни в віконце,
Почастую пшóнцем.
Півник сидить мовчки. А лисиця – знову:
Ішли жниці,
Розсипали пшеницю,
Кури клюють,
Півням не дають…
Півник усе мовчить. А лисиця – знову:
Діти бігли,
Горіхів насипали,
Кури клюють,
Півням не дають…
Півник і вистромив голову в віконце:
– Ко-ко-ко! Як не дають?!
Лисиця схопила його в кігті міцно, понесла до своєї нори, за темні ліси, за прудкі ріки, за високі гори…
Хоч скільки півник кричав, кликав – котик і дрізд не почули його. А коли повернулись додому – півника нема.
Побігли котик і дрізд по лисичих слідах. Кіт біжить, дрізд летить. Прибігли до лисичої нори. Котик настроїв гусла і почав тренькати:
Трень-брень, гуслонька,
Золотії струноньки…
Чи вдома лисичка-кумонька,
Чи у своїй теплій нірочці?
Лисиця слухала-слухала і думає: «Дай-но гляну – хто так хороше на гуслах грає, солодко наспівує».
Узяла й вилізла з нори. Кіт і дрізд її схопили – і ну бити-лупцювати. Били, поки вона п’ятами не накивала.
Взяли вони півника, посадили в кошик і понесли додому. І відтоді стали жити-поживати, і нині живуть.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Півник – золотий гребінець, російська казка», після закриття браузера.
