Читати книгу - "Як пан вівцю купив, російська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: російська казка
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жив собі чоловік; тримав багато овець. Узимку здоровецька вівця окотилась, і взяв він її з двору до хати з ягням. Настав вечір. Їде пан, попросився до нього переночувати. Підійшов під вікно і питає:
– Чоловіче, пустиш переночувати?
– А не будете вночі пустувати?
– Крий Боже! Нам би тільки темну нічку проспати.
– Заїжджайте, пане!
Заїхав пан з кучером у двір. Кучер коней повів, а пан до хати пішов. На панові величезний вовчий кожух. Зайшов до хати, Богові помолився, господарям поклонився:
– Будьте здорові, господарю з господинею!
– Ласкаво просимо, пане!
Сів пан на лаву. Вівця вовчий кожух угледіла і дивиться на пана; сама дивиться, а ногою туп – і раз, і двічі, і тричі. Пан каже:
– А що, чоловіче, вівця ногою тупає?
– Вона думає, що ви вовк, вовчий дух чує. Вона в мене вовків ловить; за цю зиму з десяток піймала.
– О, дорого б я за неї дав! Чи не продаси? В дорозі мені якраз згодиться.
– Продам, але дорого.
– Ет, чоловіче, та не дорожче грошей, у пана вистачить.
– Про мене, уважити можна.
– А скільки за неї правиш?
– П’ятсот рублів.
– Зглянься, багато! Візьми три сотеньки.
Ну, чоловік погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанні встав і в путь зібрався; господарю три сотеньки віддав і вівцю взяв, посадив у сани і поїхав. Їде. Йдуть назустріч три вовки. Вівця угледіла вовків, так і скаче в санях. Пан каже кучеру:
– Треба пустити: ач, як вона роздрочилася. Враз упіймає.
А вона боїться.
Кучер і каже:
– Заждіть трішечки, пане, вона роздрочиться.
Порівнялися з ними вовки. Пан пустив вівцю; вівця злякалася вовків, у ліс шмигнула, куцим хвостом закрутила. Як вовки за нею майнули, тільки сніг зашелестів, а кучер за нею збирається. Допоки конячок випрягав, навздогін за вівцею скакав, вовки вівцю упіймали і шкуру з неї обідрали, самі в ліс накивали.
Кучер під’їхав – вівця на боку конає, а її шкура зідрана остигає. Повернувся до пана. Пан його питає:
– Чи не бачив чого?
– Ай, пане, добра вівця! Уся надірвалась, а вовкам не піддалась.
Чоловік три сотеньки отримав, сидить тепер, панові казочки розказує, а три сотеньки в кишені лежать.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як пан вівцю купив, російська казка», після закриття браузера.
