Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Словесний двобій, хорватська казка 📚 - Українською

Читати книгу - "Словесний двобій, хорватська казка"

87
0
22.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Словесний двобій" автора хорватська казка. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Словесний двобій, хорватська казка» була написана автором - хорватська казка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Словесний двобій, хорватська казка" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

В одного короля була дочка, яка славилася не тільки красою, а й своїм гострим язиком. Коли вона виросла, король оголосив по всій країні, що за того, хто її переговорить, віддасть свою дочку заміж, ще й половину королівства йому вділить.

Почув це один парубок, вівчар, ЯКИЙ теж за словом у кишеню не лазив, і подумав собі: «А чого б і мені з королівською дочкою не позмагатися? Хіба я що?» Сказав і зробив. Притьма розпродав овець, купив коня вороного, зброю крицеву й одяг багатий. Убрався, причепурив ся, гроші, які залишилися, поклав до кишені, щоб були про всяк випадок, скочив на вороного та й гайнув до королівського палацу. А коли приїхав туди, пришпорив добре коня й за чверть години п’ятнадцять разів навколо королівського саду обкружляв.

А з саду водила за ним очима дівчина-красуня й усе дивувалася з коня бистрого та хлопця сміливого. Коли він зупинився, щоб на сад подивитися, і дівчина побачила, що хлопець він нівроку, мов намальований, то їй за бажалося з ним перемовитися словом. От вона й каже:

– Гей, хлопче, що конем гасаєш, чи гарний наш сад? Мабуть, такого ще, скільки живеш, не бачив?

– Дівчино-красуне,– відповідає їй хлопець,– хіба ваш сад – така дивовижа? От у мого батька був сад – так сад: перли родив.

– Може, ваш сад був і кращий, але не такий великий,– заперечила дівчина.

– Ще й який великий! – хлопець їй у відповідь.– Хіба то великий сад, якщо я за чверть години п’ятнадцять разів його об’їхав? У мого батька, щоб об’їхати сад, треба було доброму хлопцеві три роки верхи мчати.

– Може, й великий він, та в ньому капуста така не родить,– промовила дівчина, киваючи на свій город.

– Мій батько,– відказує їй хлопець,– не мав звички так багато капусти садити; він посадив три капустини – дві всохло, одна прийнялася та виросла такенна, що дванадцять робітників три роки рубали, поки повалили її, а качан у неї був такий широкий, що три ковалі на ньому кували, і від одного до другого звук не долинав.

– Ого, яка здоровенна капуста! То-то ви тішилися тим урожаєм, – дівчина йому.

– Не багато було втіхи,– каже їй хлопець.– Ми її пошаткували в діжки, а вона через місяць уся й зігнила.

– Ой лишенько! Таких збитків зазнати!

– Та не бідкайся, дівчино, ніяких збитків ми не зазнали. Навпаки, лише користь нам була, бо ми тою капустою землю гаразд угноїли.

– То добре вам вийшло, земля стала родючішою, більший урожай зібрали,– каже дівчина.

– Де там стала родючішою,– не погодився хлопець, ми помилилися, і гній увесь на сусідську землю покидали.

– Це погано! Велика втрата для вас і ніякого прибутку,– поспівчувала дівчина.

– До втрати, на щастя, не дійшло, – хлопець їй на те.– Ми з батьком швидко зметикували: схопили сусідську землю – він за один кінець, я за другий – і весь гній із неї на свою струсили. Земля наша від того стала плодючою, і ми посіяли на ній пшеницю.

– Добре тому, хто такий розумний,– мовила дівчина.– Багато пшениці матимете, білий хліб будете їсти.

– Ні пшениці, ні білого хліба нема! – зітхнув хлопець.– Посіяли пшеницю, а вродився ліс.

– Який жаль! Скільки збіжжя марно пропало!

– Але все повернулося на добре,– не вмовкає хлопець.– Дерева повиганялися високі та стрункі й іншим можемо дати, й самі не просимо.

– То ви щасливі: ні в чому нестатку не знаєте, ще й з іншими можете поділитися,– каже дівчина.

– Чом би не так! – відповідає хлопець.– Усі дерева поросли дуплясті, а який то пожиток з дуплястого дерева!

– Не щастить вам, хлопче! – співчуває дівчина.– Стільки праці – й усе надаремно!

– А чого ж не щастить! – відказує хлопець.– Побачиш: ніякої шкоди нам не було, а, навпаки, були самі прибутки. У кожному дуплі по дев’ять бджолиних роїв гуділо – доброго взятку ми сподівалися.

– Аякже, возили! – не здавався хлопець,– Ведмідь занадився до нього й увесь забрав до рісочки.

– Ой бідолашні ж ви: невдача за невдачею, прикрість за прикрістю,– каже дівчина.

– Лихо не без добра, шкода не без користі,– відповідає хлопець. – Ведмідь-то мед виїв, але нам ціле кружало вощини залишилося, а в кружалі був схований лист.

– І що в тому листі було написано? – не втрималася королівна.

– У тому листі було написано, що твій батько був слугою мого батька – й до того ж найвірнішнм,– відповів хлопець.

Дівчина аж заніміла від цих слів: не знала, що й сказати. Розсердилася вона на хлопця й побігла до батька скаржитися.

– Любий тату, чи ти бачив таке? – обурювалася дівчина.– Приїхав хлопчисько на вороному коні, розбалакався зі мною та й переговорив мене,– І вона переповіла все, що хлопець їй казав і що вона йому казала, а нарешті мовила: – Оті його слова: «Твій батько був слугою мого батька і до того ж найвірнішим»,– так шпигонули мене, що я вже й змагатися з ним не схотіла. Та й спробуйте переговоріть такого, коли він меле язиком, як теля хвостом, і сипле брехнями, наче горохом з мішка.

– Поклич-но до мене розумника, нехай і я його послухаю,– зацікавився король.

Коли хлопець став перед королем і вклонився йому, король і каже:

– Відповідай тільки правду, коли я тебе питатиму!

– Найясніший королю,– відказує хлопець,– питай, відповідатиму тільки правду.

– А скажи-но мені, чи ти коли-небудь бачив отакого рога? – запитав король, показуючи на великий воловий ріг, що, немов якась дивовижа, висів у його кімнаті на стіні.

– Хіба це ріг, королю? От мій батько, як торгував худобою, купив був такого вола, що в одному розі три бондарі обручі на діжки набивали, й один одного не чув – стільки простору було; над одним рогом сонце сходило, над другим–заходило,– відповів хлопець.

– Чудово, молодця! – вигукнув король.– Ти переміг, і я віддаю тобі свою дочку та половину королівства. Ти переговорив і мою дочку, і мене – мабуть, ніхто в світі не перевершить тебе в розмові.

І король зробив так. як сказав: молодий вівчар став королівським зятем, ще й дістав половину королівства. Т весілля вони відгуляли славне: слави було по коліна, а хліба ні крихти. От тільки чи все, що розповідав той молодий вівчар королівні, було правда, того я достеменно не знаю, бо тих див не бачив. Але якщо він і брехав, то, гадаю, не для того, щоб когось одурити.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Словесний двобій, хорватська казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Словесний двобій, хорватська казка"