Читати книгу - "Про півня, французька казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: французька казка
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх курей у ліс та в поле. Якось півень грібся в землі під деревом і знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа на все горло.
А в селі жив один багатій на ім’я д’Арглан. Побачив радісного півня, підійшов до нього та й каже:
– Ану покажи мені свій гаманець!
Схопив гаманець та й гайда з ним додому.
А півень як кукурікне:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
Та пан д’Арглан не віддав ні золота, ні срібла.
Півень кукурікнув іще голосніше.
Розгнівався пан д’Арглан та й каже:
– Ач, співець знайшовся! Ось зараз спіймаю і замкну наніч у стайні з моїми віслюками, вони тебе провчать. Довго пам’ятатимеш.
Злякався півень, чкурнув геть. По дорозі зустрів вовка.
– Добридень, куме! – каже.
– Добридень, куме! Куди це ти біжиш?
– Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною! Не пошкодуєш – почастую смачненько.
– Хто ж від доброго частування відмовляється? Біжімо, куме! Це далеко?
– Та ні, я побіжу, а ти лізь осюди в мішок, я тебе понесу.
Побіг півень далі. Аж тут назустріч йому лис.
– Добридень, куме! – каже півень.
– Добридень, куме! Куди це ти біжиш?
– Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною – почастую смачненько.
– Люблю я смачно попоїсти! Біжімо!
– Та ні – ти лізь до мене в мішок, я тебе понесу.
Побіг півень далі. Аж тут назустріч йому летить рій бджіл та шершнів.
– Як хочете жала погострити, добре пожалити – лізьте до мене в мішок! – каже півень.
Бджолам і шершням того тільки й треба!
Біг, біг півень, аж поки натрапив на струмок.
– Куди біжиш, півню? – питає струмок.
– Знаю куди... Пан д’Арглан забрав моє добро – все моє золото й срібло. Ходімо зі мною – допоможеш мені.
Струмок погодився, і півень сунув його в мішок.
Добіг півень до дверей пана д’Арглана, постукав та як кукурікне:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
– Ну, начувайся, дурноверхий горлане! – розлючено вигукнув пан д’Арглан.
Надвечір наказав він спіймати півня і замкнути в стайні разом з віслюками. «Дадуть вони йому чосу!» – подумав пан д’Арглан зловтішно.
Замкнули півня з віслюками. Віслюки хвицають, б’ють копитами в стіни, ревуть.
Злякався півень, але не показав цього – бадьорився.
Врешті-решт віслюки кинулися на півня.
А він як гукне вовкові:
– Вилазь із мішка! Гризи їх! Ось тобі й частування!
Вовк вискочив з мішка, кинувся на віслюків і позагризав їх.
Рано-вранці пан д’Арглан побіг у стайню глянути, чи вбили віслюки
півня. Відімкнув двері, а півень – фррр! – вилетів у двір та як кукурікне:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
«Ну й дивовижа! – подумав пан д’Арглан.– Щоб віслюки та не подужали півня...»
Зайшов він у стайню, аж бачить – усі віслюки мертві.
«Оце так півень! Остогид він мені, та й боюсь я його. Накажу посадити його до гусей. Хай гуси його поскубуть!»
Увечері наказав пан д’Арглан посадити півня до гусей. Гуси відразу кинулися на нього, засичали й загелготали, затеребили його й заскубли. А півень як гукне:
– Куме-лис, вилазь із мішка! Подуши їх усіх! Ось тобі й частування! Лис вискочив з мішка та й ну ловити гусей! Всіх половив, подушив і наївся донесхочу.
Пан д’Арглан ледве діждався ранку – так кортіло йому дізнатися, чи живий півень, чи ні. Відімкнув він гусник, а півень вилетів у двір та як загорлає:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
«Ой лишенько! – жахнувся подумки д’Арглан.– Невже цей клятий півень і гусей моїх подушив?»
Зайшов у гусник і бачить: лишилося в ньому кілька гусей, та й ті лежать подушені.
– Сьогодні ти підеш спати до моїх дочок,– каже пан д’Арглан півневі.– Вони вже тебе не випустять, ураз в’язи скрутять!
А півень у відповідь:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
Увечері пан д’Арглан сказав трьом своїм дочкам:
– Ось вам півень, донечки! Він спатиме у вас. Скрутіть вночі йому в’язи!
Та коли дочки хотіли були скрутити півневі в’язи, він гукнув:
– Бджоли, шершні, летіть із мішка! Жальте д’Аргланових дочок, не жалійте!
Рано-вранці пан д’Арглан прийшов глянути, чи скручено півневі в’язи. А півень – фррр! – злетів під самісіньку стелю та як загорлає:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
Глянув д’Арглан на дочок – аж у очах йому потемніло: червоні як жар, запухлі, заплакані.
«Де ж тепер ради шукати? – подумав геть розгублений д’Арглан.– Як збутися півня?.. Ага, накажу я затопити піч і посадити його туди. Згорить, клятий, на вугілля, напевне згорить!»
Затопили піч, розжарили, спіймали півня та й кинули його туди. А півень і каже струмкові:
– Витечи з мішка!
Струмок витік, по всій печі розлився, полум’я загасив.
Прийшов пан д’Арглан глянути на переможеного ворога, а півень – фррр! – вилетів з печі та як кукурікне:
Пане д’Арглан, оддай моє добро!
Золото віддай, віддай срібло!
Вихопив пан д’Арглан гаманець із кишені, закинув його на дах і крикнув:
– Забирай своє золото й срібло! Не хочу я тебе бачити і чути про тебе нічого не хочу. Такої ти шкоди мені наробив, таких збитків завдав...
Узяв півень гаманець і почимчикував до себе в курник, щасливий та гордий.
Кури, побачивши його, привітали радісним кудкудаканням. Тут і казці кінець!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про півня, французька казка», після закриття браузера.
