Читати книгу - "Чому в ластівки хвостик, мов ріжки, казахська казка"

Давно колись правив світом страшний змій Айдахар. І жив тим, що пив кров. Нікого не жалів. А підлий комар був у нього на побігеньках.

Гукнув якось змій комара та й наказує йому:

– Облети всю землю й покуштуй кров усіх живих істот. А коли повернешся, розкажеш мені, в кого кров найсолодша. Тих я зводитиму з світу.

Полетів комар. Виконав наказ і повертається назад. Дорогою трапилася йому ластівка.

– Куди літав?

– За наказом повелителя мого Айдахара облетів усю землю, щоб дізнатися, в кого найсолодша кров.

– І в кого ж?

– Найсолодша кров у людини, – гордо пропищав комар.

Ластівка занепокоїлася.

– Не кажи, комаре, змієві правди. Людина добра, не губи її.

– Ні, скажу!

Ластівка знову:

– Благаю тебе, комарику, не роби людині зла,– вона мій друг і захисник.

– Ні, скажу!

Прилетів комар до Айдахара, а ластівка вже кружляє й кружляє.

– Ну,– засичав змій, – розповідай про все, що розвідав. Не дай боже, скажеш неправду...

– Володарю мій і повелителю,– почав комар, – скажу тобі щиру правду, нічого не приховаю. Найсмачніша, найсолодша кров у...

Хотів сказати «у людини», та не встиг. Ластівка стрімголов кинулася на комара й відщипнула йому гострим дзьобом кінчик язика.

Закружляв комар над змієм:

– З-з-з... з-з-з... з-з-з...

Але нічого вимовити не зміг.

А ластівка весело джеркоче:

– Я знаю, Айдахаре, що хотів сказати твій служка: найсолодша кров у змія.

Розлютився змій, скрутився в клубок, стрибнув у небо, роззявивши пащу. Але ж нема пташки, спритнішої за ластівку! Метнулася вона вбік – Айдахар тільки за хвостик її схопив. Та рвонулася ластівка і втекла від лютої смерті.

А страшний змій з трьома пір’їнками в зубах упав з висоти на землю, вдарився об камінь та й навіки затих.

Ось чому в ластівки хвостик, мов ріжки, й ось чому люди так шанують цю пташку.