Читати книгу - "Як лисиця вовкові кожуха шила, литовська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: литовська казка
- 225
- 0
- 06.10.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Іде раз вовк понад лісом. Бачить – аж дятел дерево довбає.
– Дятлику, дятлику, ти довбаєш літо й зиму, чом же ти собі чоботи не видовбаєш?!
А дятел і відповідає:
– Мені чоботи ні до чого. А ти, вовче-вовчиську, овечок усе ріжеш, ріжеш, а зима надійде – ти й мерзнеш. Чом же ти собі й досі кожуха не пошиєш?
Вовк пригадав, що й справді у нього в люті морози зуб на
зуб від холоду не попадає. Зажурився вовк, іде й плаче. А назустріч йому – лисиця. Вона й питає вовка:
– Куме, чого це ти плачеш?
– Як же мені не плакати, коли дятел каже: «Вовче-вовчиську, овечок усе ріжеш, а кожуха собі ніяк не справиш».
– Є чого плакати! Я тобі такого кожуха пошию, кумцю! Тільки принеси мені овечку.
Пішов вовк, зарізав овечку й приніс лисиці.
– Прийди завтра – і кожух буде готовий,– каже лисиця З’їла вона овечку та й качається собі ситенька, гріється на
сонечку. Приходить вовк.
– Ну, лисичко-ягідко, чи пошила вже мені кожуха?
– Пошила, кумоньку, пошила, тільки на комір не вистачило. От якби шмат конячої шкури на комір дістати!..
– А де ж його узяти? – питає вовк.
Лисиця й відповідає:
– Недалеко на толоці пасеться гарний жеребчик – от із нього вийшов би чудовий комір. Бери віжки й гайда зі мною! Ти придержиш його, а я й викрою, скільки мені на комір треба.
Підійшла лисиця з ножницями до жеребчика та чирк йому біля вуха. А вовк поруч із віжками націляється. Жеребчик злякався та як плигне, як понесе вовка, то в нього аж шерсть закуріла. А лисиця все кричить навздогін:
– Кумцю, тримай жеребчика, бо я ще не викроїла.
Вовк уже хотів відпустити віжки, та заплутався в них і ніяк
не може вивільнитися. А жеребчик несе вовка прямісінько до свого подвір’я.
– Кумцю, кумцю, хапайся за ворота! – кричить лисиця здалеку.
Але де там вовкові за щось хапатися, коли його кістки по землі торохтять. Так і не вдалося йому надягти того кожуха, що лисиця пошила.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як лисиця вовкові кожуха шила, литовська казка», після закриття браузера.