Читати книгу - "Як півник панський маєток руйнував, литовська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: литовська казка
- 158
- 0
- 07.10.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жили собі дід та баба. Нічого вони не мали, окрім півника та жорна. Бувало, півник знайде зернятко, дід і змеле з нього повнісіньке сито борошна, а баба хлібця чи пирога спече. Так вони собі й жили. Дізнався пан із великого маєтку, що дід такого млинка має, який з одного зернятка ціле сито намелює. Приїхав він до діда й забрав собі те жорно. Бо були тоді такі часи, коли пани що хотіли, те й робили! Дід плаче, баба плаче: «Тепер нам кінець прийшов, не буде в нас хліба». Бачить півник, як тяжко діду та бабі жити, виліз із-під печі й став лаштуватися до маєтку – жорно в пана відбирати.
– Де ж тобі, такому малому, та жорно відібрати? – каже дід.
– Нічого, що малий. Все одно відберу!
І рушив півник до маєтку. Іде лісом та й співає. А назустріч йому біжить лисиця.
– Півнику, півнику, куди це ти йдеш, співаючи? – питає лисиця.
– Жорно відбирати, панський маєток руйнувати!
– Візьми і мене з собою! – каже лисиця.
– Лізь мені у воло.
Лисиця як розженеться – І плиг півникові у воло Іде півник далі лісом, іде та й співає. А назустріч йому вовк. Вовк і питає:
– Півнику, півнику, куди це ти йдеш, співаючи?
– Жорно відбирати, панський маєток руйнувати.
– Візьми й мене з собою,– каже вовк.
– Лізь мені у воло
Заліз вовк півникові у воло. Іде півник далі, співає. Зустрівся з ведмедем.
– Півнику, півнику, куди це ти йдеш, співаючи?
– Жорно відбирати, панський маєток руйнувати.
– Візьми й мене з собою!
– Лізь мені у воло Заліз і ведмідь у воло.
Став півник товстий та великий, як діжка.
Іде півник далі.
Підійшов до воріт маєтку, вилетів на тин та як заспіває:
– Кукуріку!
Я цей маєток за вітром пущу.
А цього пана повік не прощу.
Кукуріку!
Вийшов пан і слухає: хто це так співає? Слухає-слухає, а півник усе співає та й співає:
– Кукуріку!
Я цей маєток за вітром пущу.
А цього пана повік не прощу.
Кукуріку!
Розгнівався пан, велить спіймати півника і до гусей укинути: «Хай його гуси за ніч защипають». Не встигли півника до гусей вкинути, як він і каже:
– Лисице, лисице, лізь із вола, передави усіх гусей! Подушила лисиця усіх гусей, підрилася під хлів і втекла у
ліс. Вранці звелів пан наймитам півника з хліва викинути, думав – він уже мертвий. Відчинили двері, а півник – пурх над головами наймитів, вилетів на тин і ну співати:
– Немає вже в пана гусей, немає вже в пана гусей!
Пан ще більше розгнівався:
– Киньте його до стайні. Хай його коні затопчуть!
Не встигли вкинути, як півник і каже:
– Вовче, вовче, вилазь із вола, дави коней!
Виліз вовк із вола і порізав усіх коней! Потім підрився під стайню й утік до лісу.
Вранці посилає пан наймитів подивитися, чи ще живий півник.
Ледве встигли двері прочинити, як півник через голови – пурх! Сів на тину й співає:
– Немає вже в пана коней! Немає вже на чому панові у гості їздити!
А пан і каже:
– Вкиньте його до биків, хай вони його за ніч заколють!
Вкинули до биків. А півник знову:
– Ведмедю, ведмедю, лізь із вола, ріж биків!
Прийшов пан – усі бики порізані. Півник – пурх у двері, та на тин і ну кукурікати:
–. Немає в пана вже биків, немає в пана вже биків!
Тут пана й страх пойняв. Велить він наймитам півника схопити і в колодязь укинути: «Хай він утопиться!» Вкинули півника в колодязь, ще й накрили – щоб не вилетів. А півень і каже:
– Воло, воло, пий воду! Воло, воло, пий воду!
Випило воло всю воду, колодязь зовсім висох. Наступного ранку іде пан подивитися на півня, кличе наймитів, щоб викинули його мертвого. Відсунув кришку, а півень знову – пурх! І вже співає на тину:
Немає вже в пана води й на чай! Немає вже в пана води й на чай!
Пан і не второпає, що йому робити, страх його зовсім пойняв. Велить наймитам добре піч натопити. «Вкиньте його в піч, хай він там згорить!» Вкинули півника в піч, а він як закричить:
– Воло, воло, лий воду! Воло, воло, лий воду!
Загасив піч, усі кімнати затопив, немає панові куди й подітися. Півник вилетів на тин і знову співає:
– Попалив пан дрова, а печі нетоплені! Попалив пан дрова, а печі нетоплені!
Пан зі злості не знає, що вже й робити: «Убийте його і зваріть». Наймити не йдуть, бояться: що це за півень – коней, корів погубив, кімнати затопив! Тоді пан сам ухопив сокиру і пішов півня рубати.
Півник як закукурікає:
– Сокиро, сокиро, рубай панові голову!
Сокира зарубала пана, а півник забрав жорно й повернувся до діда та баби.
Здихалися вони і маєтку, і пана. А дід з бабою ще й досі живуть, пироги жують і горя не знають.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як півник панський маєток руйнував, литовська казка», після закриття браузера.
