Читати книгу - "Лев, миша і людина, бурятська казка"

Якось миша потрапила в капкан. Бачить, іде лісом лев. Благає миша лева:

– Послухай, леве, допоможи мені. Може, і я тобі в пригоді стану.

– Не знаю, чи згодишся ти мені, дурненька мишо. Та нехай, допоможу тобі,– погодився лев.

Подякувала миша левові, а потім і каже:

– Якщо спіткає тебе лихо, поклич мене.

Сказала та й побігла додому.

Минає деякий час. Потрапляє лев у капкан і кличе на допомогу свою знайому:

– Мишо, мишо, допоможи, як обіцяла!

Прибігла миша, покликала своїх родичів. Усі разом і допомогли

левові визволитися з капкана. Цього разу подякував

лев миші, а потім каже:

– Давай, мишо, товаришувати. Разом жити.

– Гаразд,– погодилася миша.

– Залазь мені в ухо,– каже лев.

Залізла миша у вухо леву, і попрямували друзі лісом. Аж чують, хтось гупає з-під землі.

– Постривай,– каже миша. Хтось гупає.

Почали лев з мишею рити землю і викопали живу людину.

Стали розпитувати, як вона опинилася під землею. Відповідає людина:

– Злий хан звелів закопати мене в землю живцем.

– Ну що ж, якщо ми тебе врятували, залишайся з нами,– кажуть лев і миша.

Наступного дня запитує миша друзів:

– А, як ми переліземо через ту гору? – запитує людина.

– Вилазь мені на спину, а ти, мишо, лізь у вухо,– каже друзям лев.

От перебралися вони на той бік гори. Вночі побігла миша до ханської юрти. А хан був дуже хитрий. Він сховав свій чарівний камінь у золоту кулю і посадив величезного кота стерегти його. Побачила миша кота й мерщій назад. Рано-вранці знову миша побігла до ханської юрти. Цього разу вирішила вона перехитрити хана. «Прогризу дірку в ханській одежі, а далі побачимо»,– вирішила вона.

Наступного дня лається ханова дружина:

– От капосна миша! Зіпсувала всю одежу!

Вирішив хан спіймати мишу. Прив’язав кота до своєї ноги й ліг спати.

Пізно вночі миша тихесенько влізла в юрту, відчинила золоту кулю і дістала чарівний камінь. Побігла до друзів і віддала камінь людині. Людина поклала чарівний камінь собі в рот, а сама видряпалася леву на спину. Миша, як завжди, примостилася у лев’ячому вусі, і лев рушив додому. Домовилися друзі дорогою не розмовляти, щоб людина не загубила чарівний камінь. Миша тим часом притомилась і задрімала. Вийшов лев на берег річки, а сам буркотить: «Бідолаха я, бідолаха! Один у мене на спині сидить, друга у вухо влізла». Але ніхто йому не відповів. Розсердився лев:

– Ви ще і розмовляти зі мною не хочете? Ось візьму і скину вас у воду.

Злякалася людина й каже лагідно леву:

– Напевно, леве, ти дуже знесилився. Відпочинь.

А камінь з рота і вислизнув.

На другомУ беРезі річки запитує миша людину:

– Де чарівний камінь?

– Загубила,– відповідає людина.

Почала миша сварити людину, а потім і каже:

– Ну, гаразд. Ще раз допоможу вам. Чекайте на мене он на тій горі.

Повернулася миша на берег і як заголосить. Вийшов з води водяний хан і питає мишу:

– Чого ти репетуєш, мишо?

Спати нам не даєш.

– Як же мені не голосити,– відповідає йому миша. – Небесний хан вирішив згубити вас. Шкода мені вас, от і плачу. Небесний хан дуже полюбляє кругле каміння. Загинуть риби, і великі, і маленькі, ні за що, ні про що. То нехай твої слуги витягнуть на берег усе, що знайдуть на дні. Може, тоді він відмовиться від свого наміру.

Послухав переляканий водяний хан мишу і зробив усе так, як вона порадила. Як побачила миша чарівний камінь, схопила його і побігла до друзів.

Радіють лев, миша і людина.

Тим часом проходив повз палац чоловік. Запитує їх:

– Як це ви розбагатіли? Розкажіть.

– А ми відібрали чарівний камінь у злого хана. Таким чином і розбагатіли.

– Продайте мені цей камінь. Адже ви вже багаті, – почав умовляти їх перехожий.

– Справді, чого б не продати. Адже в нас усе є: і домівка, і вівці, і корови.

Почула миша й каже:

– Ні, ніяк не можна нам продавати чарівний камінь!

Лев і людина подумали: «Що ця дурна миша тямить»? Взяли й продали чарівний камінь тому чоловікові.

Прокинулися вони вранці і нічого не знайшли – ні вівців, ні палацу, ні корів.

– Не буду я більше з вами товаришувати. Не послухалися мене. Гадали, що не дізнаюся. Піду я від вас,– сказала миша й пішла собі геть.