Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Його руки ковзали по моїй шкірі, і піднімаючись, змушували тремтіти. Чому він це робив? Навіщо? Навіщо знову змушував мене сперечатися з самою собою? Як взагалі так вийшло, що після всього, що він зробив, моє тіло його хотіло?   

Я не могла на таке погодитися. Гордість і тверезий розум не дозволяли знову йому віддатися. У голові засіла чітка думка, що це було неправильно, це було б за межею добра і зла, за гранню мого розуміння.   

- Не треба, - мій голос тремтів, так само як і тіло, від його дотиків. Я не могла зрозуміти, що зі мною відбувалося. Його грубі слова ніяк не збігалися з його ніжними дотиками й це ставило мене у глухий кут.   

- Ти ж мене чекала? - Пролунав його хрипкий голос, від якого тіло покривалося мурашками. Я не могла так на нього реагувати, я не повинна була. Це все було неправильно! Але, це все було...   

- Чекала, - я все ще тішила себе надією на втечу. Я все ще сподівалася, що це було можливим, і якщо у мене був хоча б мінімальний шанс, то я повинна була поводитися як хороша дівчинка.   

- Тоді покажи мені як сильно ти за мною сумувала, - його пальці підчепили футболку, під якою я була зовсім гола. Всі мої інші речі, в тому числі й трусики, так і залишилися лежати трофеями під деревом у лісі. Ось якийсь ведмідь зрадіє, знайшовши їх там!   

Давай, Олівія, ти доросла дівчинка, ти ж мала хоч віддалене уявлення про те, що потрібно зробити з величезним і збудженим мужиком, щоб приспати його пильність?   

Взявши його руку, я почала підійматися вище, поступово наближаючись до своїх грудей, поки моє серце повільно йшло в п'яти від страху. В той момент я сама не розуміла і не вірила в те, що творила. Приклавши руку до того місця, де моє серце просто вистрибувало з грудей, я промовила:   

- Це найкращий доказ, моє серце не дасть збрехати, - і виразно подивилася йому в очі в надії, що він на це купиться. Мені безумовно варто було попрацювати над словниковим запасом для таких критичних ситуацій, тому що фраза з дешевої мильної опери розсмішила навіть мене.   

- Сучка, - його рик змусив мене здригнутися. Здається, він повівся. Ще секунда, і я вже сиділа зверху на цьому величезному чоловікові. Його рука стискала в руці моє волосся і боляче тягнула голову назад, змушуючи її закинути й надати йому доступ до моєї шиї. - Тримаєш мене за ідіота? - Він читав усі мої думки, знав усі мої кроки наперед.   

- Ні, - я забула, як дихати, страх почав повністю заволодівати мною.   

- Я тебе надто довго хотів, щоб стримуватися, - його слова наче вводили мене в транс. Цей чоловік був мною одержимий, і я знала напевно, що нічим хорошим таке божевілля закінчитися не могло.   

- Я хочу тебе здивувати, - я грала з вогнем в прямому сенсі слова. Своєю поведінкою цей чоловік нагадував сплячий вулкан, який був готовий от-от вибухнути. Якщо його зараз розсердити ще більше, то могло статися непоправне.   

Я не стала чекати його реакції, а просто кинулася вперед і впилася в нього поцілунком. Вкусивши його за нижню губу до крові, я добилася того, що він почав мені відповідати. Мені потрібно було змусити його думати, що ми обидва хочемо одного і того ж. Заради мого власного порятунку, нехай краще він думав, що я його теж хотіла. 

Це був жорсткий поцілунок, на межі божевілля, наші язики були як на полі битви. Ми не цілувалися ніжно, як це роблять закохані пари, адже кожен з нас прагнув показати хто тут головний і хто буде керувати процесом. Адже колись цей чоловік мене слухався... от я і хотіла, щоб так було і зараз.   

В якийсь момент я забула про свою основну мету і захопилася процесом. Сама не зрозуміла в який момент почала отримувати задоволення від того, що відбувалося зараз. Цей чоловік був самим справжнім злом, демоном, який намагався перетягнути мене на свою темну сторону.   

Я це зрозуміла, але не відразу. Мої пальчики зарилися в його волосся в спробі відтягнути від себе, але всі мої дії сприймалися вже, швидше, як еротична прелюдія. Він цілував мене все більш і більш запекло, в той час, як я відхилялася або намагалася відвернутися. Практично здавшись від безрезультатних спроб, мені все ж вдалося розірвати наш поцілунок, але краще б я цього не робила. В його очах я побачила диявольський блиск, який налякав мене ще більше, змушуючи повірити в те, що порятунку вже не буде.   

- Дозволь мені тебе здивувати, - мій голос зірвався на хрип. Я була збуджена і налякана одночасно і це було погано. Моє тіло відмовлялося слухати мій розум, і чоловік це прекрасно бачив і розумів.   

- Сподіваюся, це буде приємний сюрприз, - він прибрав від мене руки й поставив на підлогу. Хотілося вірити, що мій поцілунок змусив його трохи заспокоїтися і повірити в те, що ми граємо за одну команду.