Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"

Поки ми переодягалися та приводили свій зовнішній вигляд до норми, мами організували сніданок. Впринципі все було звечора приговлене, ми чекали на батьків, залишалося розігріти, ну і салатик зробити.

Коли приєдналися до всіх виявили два вільних місця, як на зло між хлопцями. Вирішили розділити нас. Посередині був Артем так що був вибір тільки між Тимуром і Стасом. Їхній задум розгадати не важко, але я демонстративно сіла між Артемом та Стасом, а Лєра біля Тимура. З усієї трійці один Артем задоволено посміхнувся, інші ж скривилися, неочікували такий поворот. Та швидко взяли себе в руки, і далі продовжили розмови. Дивлячись на те які вони впевнені, і як посміхалися задоволені батьки, хлопці у них на доброму рахунку. Наші шанси залишитися без їхньої нав'язливої компанії котилися до нуля.

Ще один нюанс, завтра у нас день народження. Ми хотіли провести його в колі рідних, і аж ніяк не зраділи присутності двох нахабних товаришів Артема. Такої підстави від них не чекали.

За підготовкою до свята ми особливо і не помічали присутності двох сторонніх осіб. Цьому також сприяли і завдання, якими їх нагородили. У нас ніхто не байдикує, якщо не маєш чим зайнятися тобі знайдуть роботу. От і ним знайшли. Відправили трьох підготувати дрова, та так щоб не на один день вистачило. Вони хлопці молоді, сильні, хоч зараз запрягай і поле орати йди, а татам спини треба поберегти, та і мами вже їм своєї роботи придумали стільки, що аби до вечора розібралися. Спати не лягали, а валилися з ніг, от що значить приїхали батьки і знайшли море роботи, яку обов'язково потрібно саме сьогодні зробити, і ні днем пізніше.

Зранку нам дали виспатися, ніхто не вривався до кімнати з вигуками побажань, як це було одного разу. Тоді не дуже сподобалося, якщо чесно хто таку дурню придумав? Я тоді з переляку звалилася з ліжка, забила коліно, і чудом не поцілувала своїм носиком підлогу, подушка врятувала, інакше була б Риточка красуня неземна, з розтовченим носом. Після такого екстриму зранку мені тоді нічого вже не хотілося, і на такий вид привітання наклали табу. От і добре, можна спокійно поспати, а потім постати перед вітаючими свіженькою та усміхненою, а не сонною, розлюченою і з кублом на голові. Те ще задоволення.

Сьогодні вирішила вдягнути легенький сарафан по коліна кремового кольору, а на ноги зручні босоніжки на низькому ходу. Лєрка також вибрала такий же сарафан, тільки бузкового кольору, вона сама світленька з голубими очима, їй дуже пасує. Ми купували їх разом, перед поїздкою сюди.

За сніданком були звичні уже привітання та побажання, подарунки цього року батьки не купували, а надали нам вибір зробити самим. Хлопці здивували букетами з польових квітів, які вони зібрали зранку, та милими дрібничками, що ні до чого не зобов'язують. Приємно та ненав'язливо.

На обід смажили шашлик, та картоплю у великій пательні на багатті. Ще й бабу Нюру покликали до себе. Наша гостя виправдала всі наші очікування, ми давно так не сміялися. Тоді то нам і повідомили, що додають для нас два наглядача, себто Тимура та Стаса, а самі батьки вирішили дременути на курорт в Карпатах, на тижні два приблизно. Хлопці були задоволені, цвіли та пахли, ну-ну дивіться, щоб бжоли не покусали, квіточки-будячки. Я з Лєрою влади, що нам глибоко фіолетово, буде один Артем чи разом з друзями. Підтримуємо легенду, що ми нічого не знаємо про їхню затію. Потім буде легше з ними боротися.

На вечерю батьки не залишились, аргументуючи це тим, що крайній тиждень перед відпусткою самий важкий, тож потрібно ще набратися сил, щоб його пережити. І от ми залишилися вп'ятьох. Цікаво, що ж буде далі?