Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна 📚 - Українською

Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

177
0
07.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя." автора Нонна Задніпряна. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 80
Перейти на сторінку:

– Але замість того, щоб піти як справжній чоловік,– продовжила Кіра,– ти вирішив помститися мені, і думаєш, що одружившися із моєю дочкою ти зможеш захапати мій бізнес. Правильно?

– Якщо ти думаєш, що я хочу відібрати у тебе бізнес, то це не так. Мені просто потрібна робота. Нормальна робота. Я весь у боргах, і навіть та квартира, на дизайн якої я буцімто підрядив Каринине архітектурне бюро – не моя… Кіра, будь ласка, дай мені шанс… 

Кіра задумалася. Вона розуміла всю небезпечність цього хлопця – і для своєї фірми, і для себе, і для доньки… “Припустимо, – подумала Кіра,– моя дочка і я зможемо виростити дітей і без чоловіка. Гроші є і будуть. Але цей пройдисвіт задурив Карині голову, і вона його любить. Принаймні на теперішній момент. І якщо я зараз зруйную її ефемерне щастя, розказавши всю правду про нас із Сергієм, вона мені ніколи цього не простить… А ще, чого доброго, вона може від стресу втратити дитину, і потім вже ніколи не завагітніти… І цього я теж не можу допустити…”

– Ну,– нарешті вимовила Кіра,– про київський офіс можеш навіть не мріяти – там ти збитий льотчик, і колектив цього не зрозуміє. Але можу тебе взяти замдиректора на харківський філіал. Директор тут толковий і йому вже давно треба спритний зам. А ти якраз спритний… навіть занадто. Тож можемо тобою закрити цю позицію. 

Сергій мовчки слухав, і, щойно Кіра закінчила, відразу поспіхом, наче боячись, що Кіра передумає, випалив.

– Згоден, згоден, згоден…

Кіра витримала коротку паузу, потім, наче роблячи велику послугу промовила:

– Доведеться з-за тебе лишитися в Харкові до понеділка… Приходь на десяту в офіс, будемо тебе оформлювати, зятьок…– вона глухо розсміялася,– І от що. Я хочу, щоб весілля відбулося якнайшвидше – не пізніше ніж за два-три тижні. Зрозумів?

– Так. Але…

– Ніяких але. Після того як я тебе працевлаштую, зятьок, ми з Кариною поїдемо вибирати ресторан і плаття… Я ж маю знати свої реальні витрати. – Кіра знову тихо розсміялася.– Ну, обручки вже самі виберете, я дозволяю… А тепер, бувай, я хочу спати.

Кіра завершила виклик, поклала телефон на письмовий стіл і пішла на кухню. Спати геть не хотілося. Вона дістала з бару пачку ментолових цигарок, відкрила її і жадно втягнула запах табака з ментолом. “Лялька на шостому місяці палити кинула, і нічого – он в неї який бугай виріс!” Заспокоївши себе таким чином Кіра витягла з пачки цигарку, клацнула запальничкою і з насолодою затягнулася. Потім вона вмостилася на диванчику біля стола й підтягла до себе попільничку. На столі лежав пульт. Вона взяла його, ввімкнула телевізор і стала задумливо гортати канали. За пару хвилин на кухню причалапав заспаний Алік. 

– Ти чого не спиш? – поцікавилася не обертаючи до нього голови Кіра.

– Та наче виспався… А ти що, ще не лягала?

– Лягала, лягала… Я в кабінеті на дивані заснула. Ліньки було в спальню волочитися…– машинально збрехала Кіра.

Обидва непомітно зиркнули на годинника. Той показував пів на п’яту ранку. 

– Ааа…– Алік із розумінням похитав головою,– Ну, молодець… А в тебе є щось у барі? 

– Звісно є. Тільки все сам. Тут не ресторан.

– Як скажеш…

Алік відкрив бар і задумався – на нього дивилися з півсотні чепурних пляшок з відділу елітного алкоголю… Алік звичайно б вибрав свій улюблений “чівас”, однак він пригадав, що вчора вони із зятьком пили коньяк, і логічно було б вибрати щось з “хенесі” чи “мартеля”. Щоб дати собі час на роздуми, Алік почухав потилицю й розгублено запитав:

– А ти що будеш?

– Я? 

Кіра на секунду задумалася:

– А зроби-но мені каву… тільки щоб половину води, а половину – молока. Зробиш?

– Авжеж…

Алік зітхнув і витяг з бару на стіл три пляшки.

– А не злипнеться?– усміхнулася Кіра побачивши приготування чоловіка.

– А тобі жалко?

Обоє розсміялися. Алік зробив Кірі каву й сів поруч на диванчик. Він обійняв її за плечі і притулив до себе. Кірі раптом так захотілося розказати йому про все: й про свою вагітність, і про паскудника Сергія, і про те як їй важко зараз… Але перш ніж щось розповідати Аліку вона мала перевірити його.

– Ти там у мене щось вчора питав, здається, а я дещо відповіла? Пам’ятаєш?

Кіра відчула як на мить м’язи у нього напряглись наче по ним пройшов розряд електрики. Але це було лише на мить. От він знов розслаблений і привітний. Заглядає їй у вічі…

– Ти маєш на увазі, чи хочу я у тебе залишитись на зовсім?

Кіра кивнула.

– Так, Кіро. Я хочу. Але я не просто хочу залишитися У ТЕБЕ. Я хочу залишитися З ТОБОЮ. Назовсім…

Серце у Кіри затріпотіло, і їй навіть стало важко дихати. Вона тремтячими пальцями роздушила недопалок у попільничці. “Невже це правда?” Кіра не могла повірити, що нарешті в її особистому житті все може налагодиться раз і назавжди… Але залишалося поставити останнє, і найсерйозніше запитання. А вже тоді… Кіра зітхнула, і ніби жартома запитала:

– То ти поїдеш зі мною в Київ?

 

1 ... 9 10 11 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"