Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Весна, 2020 рік 

У нічному клубі голосно лунала музика. Молодь, сп’яніла і весела, відривалася на танцмайданчику і мало звертала увагу на те, що творилося навколо.  

На другому поверсі, в окремій кабінці для особливих гостей, сиділи четверо друзів. Вони попивали дорогий алкоголь і зацікавлено поглядали крізь дзеркальну стіну на натовп танцюючих. 

- Круто тут у тебе, Іллюх. - заявив весело Рома, блондин з вибритими скронями і пронизливими голубими очима. Він розслаблено закинув ногу на ногу і крутив в руці склянку з дорогим коньяком.  

- Це точно. - підтримав друга Максим, рудий і кучерявий чоловік з яскраво - зеленими очима. - А оця стіна, через яку можна побачити все що твориться внизу, взагалі крута тема. 

- Над дизайном усього клубу працювала Оля. - з якоюсь дивною усмішкою на губах відповів Ілля. Чоловік повільно надпив віскі зі своєї склянки і поглянув на ще одного учасника цієї компанії. - Твоя дівчина неймовірно талановита, Дань. 

- Ага. - абсолютно байдуже відповів Даниїл - високий і спортивний чоловік із темним коротко підстриженим волоссям і з синіми холодними очима.   - Вам не здається, що ми надто сумно сидимо. Може дівчат покликати? 

- Дань, ти чого? - засміявся Макс. - Ти ж у нас по вуха закоханий сім’янин! Які дівчата? 

- Фігню не неси! - роздратовано вигукнув Даня. - Те що я живу з Олею, ще не означає, що я зобов’язаний бути їй вірним.  

- Оце ти загнув! - сплеснув в долоні Рома. - А вона сама хоча б знає про твої погляди на сімейне життя?  

- Звичайно знає! - впевнено випалив Даня. - Оля не ідіотка і чудово знає з ким я проводжу свій час. Знаєте пацани, чесно кажучи, вона мені уже набридла. І кохання її дістало конкретно. Завжди така добра і мила, слова кривого від неї не почуєш. Навіть коли я приходжу під ранок, п’яний і наскрізь пропитаний жіночими парфумами, вона спить в вітальні на дивані, а коли прокидається, то робить вигляд,  що усе добре. Ну хіба так можна жити? 

- Я тебе не розумію, Даня. - втрутився в розмову Ілля. - Оля з тобою уже багато років. Саме завдяки їй ти досягнув усього того, що маєш зараз. Чому ж у тебе таке погане ставлення до неї? 

- Що за запитання, Іллюх? - примружив очі Даниїл. - Невже ти ще й досі закоханий у неї? Страждаєш від нерозділеного кохання? 

- Так і є. - не став виправдовуватися Ілля. - Я справді кохаю Олю ще з універу, але нажаль, вона обрала тебе. Шкода лише, що ти абсолютно її не цінуєш. 

- А навіщо її цінувати? - весело засміявся Даня. - Як ти і сказав, вона надто сильно мене кохає. Саме тому готова пробачати усе, щоб я не робив. Ось тому я і не боюся її втратити. Ну куди ж вона від мене піде? Це смішно, правда! 

- А сам ти її кохаєш? - продовжив допитуватися чоловік, сподіваючись почути від друга правду. 

- Уже і сам не знаю, якщо чесно. - відповів Даня, задумавшись. - Звик до неї, але чи кохаю.. Варто подумати. 

Ілля мав велике бажання ще щось сказати, але промовчав. Сказаного Даниїлом і так було достатньо для того, щоб зруйнувати ці дивні відносини назавжди. Можливо тоді його друг нарешті зрозуміє, який скарб стільки років був у нього під ногами, але він нажаль не хотів його цінувати. Ілля не вагаючись жодної секунди відправив запис розмови Олі і відчув, що готовий боротися за своє кохання. 

Тим часом чоловіки випили ще кілька разів і Даниїл вирішив розбавити їх компанію красивими жінками. Він витягнув з кишені телефон щоб набрати номер знайомої подружки, з якою проводив декілька ночей, але завмер коли побачив на екрані пропущений виклик від Олі. Дівчина ніколи не дзвонила до нього без необхідності. До того ж, вона знала, що сьогодні Даниїл відправився на зустріч з друзями.  

Чоловік вагався лише секунду, а тоді просто проігнорував цей дзвінок і почав шукати в контактах номер подружки. Вже скоро він зовсім забув про дзвінок від дівчини з якою зустрічався уже більше семи років. В кімнату до чоловіків впливли три красиві дівчини в коротеньких сукнях і спідницях.  

Довгонога блондинка одразу широко усміхнулася побачивши Даниїла і плавно покачуючи стегнами поплила до нього. 

- Привіт, котик. - промуркотіла і розмістилася на колінах у чоловіка. Даня одразу ж заглянув у   її досить солідне декольте і відчув, як в паху стає тісно. Схоже блондинка теж це відчула, тому що нагнулася до нього ще ближче і вкусила за мочку вуха.  

- Скучила за мною? - прошепотів Даня міцно стискаючи її сідниці. 

- Ще й як,  любий. - відповіла і накрила губи чоловіка своїми. Даниїл ненавидів цілуватися з жінкою коли у неї на губах було кілька шарів губної помади. Та зараз його п’яний мозок навіть про це не думав. Він жорстко зминав губи подружки і відчував, що їм потрібно терміново усамітнитися.  

- Іллюх, кімната для гостей вільна? - закричав другові, який до речі сидів в гордій самотності і писав щось на телефоні. 

Чоловік лише кивнув і Даня швидко підхопив дівчину на руки. Блондинка голосно засміялася тримаючись за шию чоловіка. Даниїл штовхнув сусідні двері ногою і вже за мить вони опинилися в досить великій кімнаті з ліжком посередині.  

Блондинка полетіла на ліжко, а чоловік почав швидко знімати з себе одяг. Зараз його розум був затьмарений алкоголем і сексом. Усе інше відійшло на другий план і ще не скоро повинно було повертатися. 

Коли усе закінчилося і мара спала, Даниїл швидко одягнувся і нервово провів руками по обличчі. Блондинка міцно спала виставляючи напоказ свої пружні сідниці, але чоловік більше її не хотів. Він витягнув з гаманця кілька купюр і кинув на тумбу біля ліжка, а сам швидкими кроками вийшов в коридор.  

Голова розболілася і  хотілося поїхати додому. Цей вечір уже не приносив задоволення, до того ж, знову стало гидко від себе самого. Там, удома, його чекала Оля - дівчина, яка любила і пробачала незважаючи ні на що, а він знову вчинив з нею, як останній покидьок. 

Уже в машині таксі Даниїл відкинув голову на спинку сидіння і згадав про дзвінок від Олі. Він уже витягнув телефон щоб набрати її номер, але поглянув на годинник і зрозумів, що уже далеко за північ. Скоріш за все, Оля уже спала, в вітальні, вкрившись пледом і з телефоном в руках. Вона завжди чекала його повернення і засинала ось так, а Даня бачив її в такому вигляді і називав себе останнім мерзотником. Обережно, щоб не розбудити підхоплював  на руки і ніс на другий поверх у спальню.