Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Мам, тату! Взагалі - то ми тут трохи по іншій причині. - схоже Іллі не терпілося поділитися чудовими новинами і тут я його розуміла. Він міцніше стиснув мою руку і заявив: - Оля вагітна! У нас скоро буде дитина! 

І тут почалося щось дійсно неймовірне. Я то думала, що батьки будуть злитись, що усе сталося так швидко. Досить того,  що привів в свій дім одразу нареченою, та ще й вагітною. Але те, що відбулося далі,  змусило мене зрозуміти, що в цій сім’ї усі дуже хороші і доброзичливі.  

Нас усі вітали і обнімали. Яна Василівна образу назвала мене дочкою і я бачила на її очах сльози радості. Ваня з Ілоною в один голос заявили, що будуть завжди няньчитись з малюком, а я лише усміхалася і вкотре переконувалася, що тепер усе буде добре. 

В місто ми поверталися доволі пізно. Родина Іллі не хотіла нас відпускати і все розпитували про наші подальші плани. Чесно кажучи я навіть не уявляла, що ми будемо робити далі. Але Ілля відповідав впевнено і з широкою усмішкою на устах: 

« Спочатку ми напишемо заяву і найближчим часом одружилось. Пізніше я хочу купити нам дім, щоб Оля і дитина більше бували на свіжому повітрі. Ну а потім у нас народиться малюк і ми будемо найщасливішими у світі. » 

- Втомилася? - Ілля повернув мене в реальність і ніжно погладив своїми пальцями мою щоку. Ми якраз заїздили в місто і на вулиці почало сутеніти. 

- Є трохи. – тихо відповіла, розглядаючи свого коханого чоловіка. Зараз Ілля впевнено керував автомобілем і здавався абсолютно щасливим. А я відчувала, що сьогодні ми стали ще на крок ближчими один до одного. І кохання моє виросло вдвічі, якщо таке взагалі можливо. 

- Зараз приїдемо додому і я приготую тобі ванну. – ніжно заявив Ілля. - Я тоді міцний сон. 

« Приїдемо додому »  прозвучало так тепло, що усмішка миттєво з’явилася на обличчі. Я обережно накрила руку Іллі своєю і вирішила поділитися тим, що зараз відчувала: 

- Я дуже тебе люблю, Іллюш. Єдине про що я зараз шкодую, що сім років тому повірила не тому хлопцеві. Шкода, що через своє сліпе кохання ми з тобою втратили стільки часу. Я не здобула нічого, лише втратила віру в справжнє і чисте кохання. Але ти з’явився знову і повернув мені цю віру. Вдихнув нове життя і дав зрозуміти, що можна жити по - іншому.  

- Я завжди тебе кохав, маленька, і завжди чекав. - з усмішкою відповів Ілля. - Навіть на моєму дні народженні, коли ви з Данею офіційно оголосили себе парою, я пам’ятаю як першим робив тобі таку пропозицію. 

- Ти все пам’ятаєш? - розгублено випалила. - Але ти говорив, що напився.. 

- Я не хотів виглядати ідіотом, тому придумав таку історію. – хмикнув чоловік. - Тоді мені було дуже боляче, але я змирився, тому що знав, який Даня насправді. Я не міг силою забрати тебе від нього. Тому єдине, що мені залишалося це чекати.. 

- Мені шкода.. - від розуміння того, що через мене Ілля стільки років страждав, стало не приємно від себе самої. На очі виступили сльози і схлип приховати не вдалося.  

- Ти чого, кохана? - Ілля швидко з’їхав на узбіччя і нахилився в мій бік. Взяв моє обличчя в свої руки і заглянув в очі. - Я сказав це не для того щоб ти тут плакала. Я просто хотів щоб ти знала, наскільки сильні мої почуття. Я не ображаюся за те, що було колись. Це лише минуле, яке дало нам можливість набити свої перші шишки і зрозуміти усю важливість наших стосунків. Тепер ми не діти і чудово розуміємо, що робимо. І я хочу щоб з цієї миті ти думала лише про те, що буде попереду, а не про те,  що залилося позаду. А я в свою чергу обіцяю, що ніколи тебе не ображу. Я.. настільки сильно тебе кохаю, що готовий на весь світ про це кричати.  

- Я теж тебе кохаю. - усміхнулася крізь сльози. - Дуже сильно. 

- От і чудово. – Ілля ніжно поцілував мене в кінчик носа, а тоді нагнувся і живіт поцілував. - Досить плакати, маленька. Попереду нас чекає знайомство з новим домом. Тому зберись і будь сильною. Разом ми зможемо усе. 

- Я знаю.. - усміхнулася і накрила руками свій живіт. - Тепер нас троє і ми зможемо все.. 

Кінець