Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Згадай мене, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Згадай мене, Уляна Пас"

717
0
02.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Згадай мене" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Згадай мене, Уляна Пас» була написана автором - Уляна Пас, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Згадай мене, Уляна Пас" в соціальних мережах: 
Ми були не просто друзями. Ти знав усі мої секрети, а я вважала, що знаю твої. Мені здавалося, що ти завжди будеш поруч, але одна трагічна ситуація зруйнувала все те, що було між нами. Ти забув мене, а я зрозуміла… що зовсім тебе не знаю. Тепер ти хочеш повернути пам'ять, а я готова допомогти тобі у цьому. Я впевнена, що не тільки тобі це необхідно. Разом ми зможемо інакше поглянути на нашу дружбу і розібрати її на частинки. Ти обов'язково згадаєш мене, а я нарешті зрозумію, хто ти для мене. Просто друг, чи той, кому вже давно належить моє серце?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 57
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Сьогодні чудова погода. Літо в самому розпалі. Хочеться гуляти, веселитися і не думати про те, що через кілька тижнів доведеться повертатися у стіни універу. Ні, я не жаліюся, та й навчання мене не напружує. Просто літо - моя улюблена пора року, і я не люблю, коли яскраве сонце затуляють темні хмари. 

Одягаю короткі джинси та білу футболку. Темне волосся збираю у хвіст, щоб не заважало, адже від спеки тільки більше пітнію. Обмежуюсь тільки тушшю для вій і блиском для губ. Щось зовсім не хочеться наносити на себе кілограм косметики у таку спеку. Відчуваю, що можу потекти, як сніговик.  

Перед тим як залишити будинок, зупиняюся перед дверима у кімнату молодшої сестри та стукаю. Просуваю голову у щілину і помічаю, що вона активно листується з кимось через телефон. 

- Дашо, я гуляти! - повідомляю.

- Ага! - відповідає сестра, навіть не відірвавши погляд від екрана. Сумніваюся, що вона мене почула, але байдуже. Напишу повідомлення мамі, котра сьогодні на зміні в лікарні. 

Залишаю будинок й одягаю темні окуляри. Настрій на висоті й хочеться муркотіти від задоволення. Встигаю зробити тільки крок, коли відчуваю чиюсь гарячу руку у себе на плечі. Хмикаю, тому що чудово знаю, хто це.

- Злякати мене надумав? - повертаюся обличчям до хлопця, котрий стоїть навпроти мене з широкою усмішкою. Рома - мій сусід і за сумісництвом найкращий друг. Ми знайомі з дитинства, і я вважаю його своїм братом, не менше. 

Рома - високий блондин, який любить активно проводити час. Займається плаванням і бігом. Я знаю його, як облупленого, а він розуміє мене без слів. 

- Я знаю, що ти безстрашна, - хмикає хлопець. Він ховає руки у кишені світлих джинсів, а я розглядаю його білу футболку і повільно підіймаю погляд на обличчя. Рома красунчик - і це факт. Блондин з блакитними очима і шаленою енергетикою. Дівчата за ним табунами бігають, а він чомусь завжди один. 

- О, так! - усміхаюсь. - Які плани? Зібрався кудись? 

- Мені в центр треба. З другом домовився зустрітися. А ти? - цікавиться Рома. 

- У мене також зустріч! - радісно випалюю. - Хочеш зі мною? Пообідаємо разом!

- Зустріч з Захаром?  - хмуриться друг. Не знаю чому, але він недолюблює мого хлопця Захара. Ми разом вже три місяці, і за цей час Рома не сказав про нього нічого хорошого. 

- Ага! А ще там буде Аня! - кладу свою руку на плече друга, хоча для цього доводиться стати навшпиньки, адже він значно вищий за мене. - То як? Їдемо?

- Ти ж знаєш, що я не можу тобі відмовити, - бурчить Рома і знімає з себе мою руку. Він швидко поспішає до свого автомобіля, а я за ним.

- Ти ж знаєш, що я тебе люблю? - радісно кричу йому в спину, і на мить Рома збивається з кроку. Я ж тільки регочу і швидко його наздоганяю. 

Сідаємо в білу Ауді хлопця, і я одразу пристібаюсь ременем безпеки. Рома заводить двигун і вмикає кондиціонер. Їхати мовчки у компанії друга не люблю, тому одразу продовжую розмову. 

- Ми збираємося, щоб обговорити плани на вихідні. Хочемо поїхати за місто з ночівлею. Поїдеш з нами?

- Навіщо? - Рома кидає у мій бік швидкий погляд, а тоді повертає свою увагу на дорогу. - Я знаю, що твій Захар дратується, коли мене бачить. 

- Не думай про Захара! - бурчу. - Я хочу, щоб ти був поруч.

- Справді? - Рома хмикає якось неоднозначно, і далі ми обоє замовкаємо. 

Щось сьогодні розмова не складається. Друг поводиться якось дивно, а я відчуваю, що не варто поки що заглиблюватися у цю тему. 

Так, Захар ревнує мене до Роми, і всі мої доводи про те, що ми просто друзі, на нього не діють. Ми часто сваримося через це, але я не готова просто взяти й викреслити друга зі свого життя. І, напевно, ніколи не зможу… 

Автомобіль зупиняється біля входу у кафе, і я одразу помічаю Аню - мою університетську подругу, і ще кількох спільних знайомих. Серед них сестра Захара - Діна, і ще двоє хлопців, з якими дружить сам Захар. 

Ми з Ромою одночасно залишаємо автомобіль і підходимо до них. Я помічаю, як зацікавлено Аня розглядає Рому. Не з чуток знаю, що він їй подобається.

- Привіт, Ромо! Вирішив скласти нам компанію? - одразу ж говорить Аня.

- Мене Діана запросила, - відповідає друг. Він вітається з хлопцями, потиснувши кожному руку, а я обіймаю Діну, тому що з нею у нас доволі хороші відносини. 

Голосний шум мотора змушує нас усіх повернути голови до дороги. Я вже знаю, хто це їде, і широка усмішка з'являється на устах. Яскраво-червоний Форд Мустанг паркується поруч з Ауді Роми, і на вулицю виходить мій хлопець. 

Захар - капітан футбольної команди й гаряча мрія кожної дівчини. Він гарний, спортивний і дуже харизматичний. Брюнет із синіми очима та яскравою усмішкою. А ще батьки Захара мають власний бізнес, тому хлопець ні в чому собі не відмовляє. 

Ми разом три місяці. Але бувають моменти, коли я все ще не можу повірити у те, що це правда. Захар сам проявив ініціативу і запропонував стати парою. Ми були знайомими, але я завжди трималася на відстані від нього. Але коли надійшла пропозиція - погодилася. 

- Привіт, крихітко! - хлопець наближається до нас й огортає своїми руками мою талію. Не встигаю нічого сказати, а він уже притягує мене до себе і цілує так, що подих перехоплює. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадай мене, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Згадай мене, Уляна Пас"