Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Уже багато разів у нього з’являлася думка, що не варто мучити дівчинку і було б краще відпустити. Та зробити це він так і не наважився. Без неї його світ просто переставав існувати. Оля так сильно просочилася в його життя, що тепер було важко уявити своє існування без неї. Ця дівчина чудово готувала, була неймовірним дизайнером у  його компанії і головне, що вона просто кохала його і завжди закривала очі на всі його походеньки.  

Даниїл розплатився з таксистом і вийшов на вулицю біля новенького двадцяти п’ятиповерхового будинку. Десь там високо в небі, на останньому поверсі,  його чекала Оля і чоловік швидко за стрибнув в  під’їзд.  

Поки їхав в ліфті,  придумував виправдання для сьогоднішнього вечора, хоча і так знав, що Оля не буде нічого запитувати. Зараз він відчував себе останнім покидьком і хотів негайно прийняти душ і викинути одяг,  який наскрізь пропитався ароматом занадто солодких парфумів сьогоднішньої подружки.  

Даниїл підійшов до вхідних дверей і тихо вставив свій ключ. Повільно зайшов в квартиру і одразу відчув, що щось не так. Було доволі дивно відчувати холод, що пробирався під одяг. Схоже Оля забула зачинити вікно.  

Чоловік тихо зайшов в вітальню, але своєї дівчини там не побачив. Плед лежав на краєчку дивана акуратно складений, а усі вікна виявилися зачинені. Даниїл здивовано оглянувся навколо і знову згадав про дзвінок від Олі. Уже давно він так сильно не хвилювався за свою дівчинку. Знав же, що вона ніколи не телефонує просто так, але все одно проігнорував її дзвінок.  

Даниїл навіть не зрозумів в який момент ноги самі понесли його сходами на другий поверх. У нього ще була надія, що дівчина просто спить в їх ліжку. Та коли він влетів в спальню, то і там її не знайшов.  

Чоловік нервово витягнув в кишені телефон і набрав її номер, та механічний голос майже одразу заявив, що відсутній зв’язок з даним абонентом.  

- Та що тут відбувається, чорт забирай! - закричав розлючено і схопивши з тумби доволі дорогу вазу кинув її об стіну.  

Такого з ним ще ніколи не було. Та зараз, втрачаючи контроль над ситуацією, Даниїл відчував себе абсолютно безпомічним. Оля зникла, просто розчинилася в повітрі. Хоча.. доволі абсурдна здогадка з’явилася в його голові і чоловік кинувся до шафи. 

Відкривши її він здивовано витріщився на свій одяг, що акуратно висів на вішалках, а тоді повільно перевів погляд на порожні вішалки, де ще донедавна висів одяг Олі. 

Чоловік абсолютно шоковано зробив крок назад і усміхнувся. Вже за мить його пробрав досить дивний і навіть істеричний сміх. Даниїл сів просто на підлогу і обхопив голову руками.  

Ще кілька годин тому, він веселився в   компанії друзів і кохався з жінкою, ім’я якої навіть не пам’ятає. А в цей час його Оля збирала речі щоб нарешті зробити цей важкий крок. 

Даниїл завжди говорив, що вона нікуди від нього не дінеться. Кожного дня робив їй боляче, а тоді пригортав до себе і розповідав казки, що більше ніколи не образить. Схоже і у неї не вистарчило сил терпіти його знущання.  

Ні, його дівчинка не розчинилася в повітрі - вона просто пішла з його життя назавжди.