Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Довга дорога до тебе (ч.3)" автора Хелена Власенко. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 61
Перейти на сторінку:

 Але що спонукало Яна передумати? Та чи важливо це зараз? Мабуть, ні. А от чи готова вона працювати на нього? Відповіді на це питання не знала, але, тим не менше, уже погодилася. Як школярка перелякана, їй-Богу!

 З тим же хаосом думок її застала Катя, коли приїхала з чоловіком забрати їх з донькою до себе. Подруга помітила задумливий і розгублений стан Дани, але на своє логічне зацікавлення отримала тільки обіцянку: "Потім розповім".

 Пізно ввечері, коли Дана з донечкою більш-менш розмістились у своїй новій кімнаті та після наступних довгих вкладань спати сповненої вражень Даринки, вона прийшла на кухню, де вже зачекалась Катя з чашкою гарячого шоколаду. 

 Дана не ходила довкола, а просто розповіла про свою згоду працювати на Яна і події, які тому передували. Катя деякий час мовчки обдумувала почуте. Вона, як на те пішло, не знала як відреагувати та що й думати. Дана в свій час так нічого і нікому не розповіла про те, що між нею і Яном тоді трапилось, чому вони так поспішно і важко розійшлись та чому він не бере ніякої участі у вихованні доньки. Єдине, що Катя почула була на свою схвильовану цікавість, так це: "Я нічого не можу тобі розповісти. Повір, прошу тебе. Справді не можу". Кінець кінцем, довелось змиритися - вибору не було.

 - А що сама ти про це все думаєш? - поцікавилася Катя, так і не знайшовши своєї однозначної на те відповіді.

 - Досі не зрозуміла, по правді, - невесело-знервовано хмикнула Дана, - але вже дала згоду. Думаю, якщо він готовий співпрацювати, то я вже якось дам ради. Зрештою, ми дорослі люди і зможемо відділити професійне від особистого. Сподіваюсь.

 - Якби ти знала, як дивно виглядає вся ця ситуація зі сторони, - важко зітхнула Катя, відпиваючи шоколад з чашки.

 - Можу собі уявити, - в тон їй хмикнула Дана.

 - Та хай там як, а я не можу збагнути чому його ніяк не хвилює власна донька, - щиро дивувалася Катя, для якої дитина це було тепер найбільшим щастям, імовірно, через тривалу недосяжність.

 Дана взяла свою чашку з уже теплим напоєм і обхопила її двома долонями, задумливо проводячи пальцями по квітковому малюнку.

 - Він не знає, що Даринка його донька, - тихо і вперше зізналася вона.

 Їй було неймовірно неприємно, коли про Яна думали, як про негідника, але з іншого боку, ще тоді вона вирішила залишити все як є. Егоїстично? Так, мабуть. Ян мав право знати, що в нього є дитина, але для цього довелось би проводити експертизу, а далі важкі рішення щодо спільного виховання. Кращим рішенням на тоді видавалося різко і повністю відмовитися від свого "наркотику". Потрібно було навчитися жити без нього, а періодично бачитись з ним - непосильною мукою була на той час перспектива. Тоді вона прийняла, можливо і неправильне, але найлегше для себе рішення з наявних.

 - ЩО?! В тебе інтрижка на стороні була?! - витріщилася на неї шокована Катя.

 Дана скупо посміхнулася і виразно повела очима.

 - Ти справді так думаєш? Хіба я могла його на когось проміняти? Ні, Кать. Нізащо в світі, але він так думає. Так уже трапилось, - просто відповіла вона.

 - Та що між вами таке тоді сталося? - тихо проговорила зовсім збита з пантелику подруга.

 - Колись, можливо, розкажу, - Дана вибачливо стиснула губи. - Зараз цього не можу нікому розповісти. Не можу собі дозволити так ризикувати. Тому прошу тебе, залишмо все як є.

 - В мене з голови не йде дим? - нервово хмикнула Катя.

 Дана розсміялася.

 - Розумію, що виглядаю максимально дивно зі сторони, але ситуацію поправити не можу.

 - Ну що ж, - здалася Катя, - сподіваюся, ти знаєш, що робиш.

 Чи знає Дана? Навіть приблизного уявлення не має чи правильною є згода на роботу в Яна.

 - Не знаю, Кать, але, як я вже говорила раніше, ми дорослі і справимося. Потім, не хотілось би через давню ворожнечу відмовлятися від такої хорошої роботи. З такими перспективами ми з Даринкою вже скоро зможемо подумати про нову квартиру, хороший приватний садок за потреби і таке інше.

 - Ти ж тільки перебралась сюди і вже натякаєш на виселення, - добродушно зауважила Катя. - Ми вам справді дуже раді.

 - Знаю і щиро вдячна, - Дана вкотре подякувала подрузі за виручку, - але постав себе на моє місце і зрозумієш прагнення швидше знайти своє житло. Тому ця робота вкрай мені потрібна.

 - Що ж, сподіваюсь все на краще і робота тобі трапилась, як початок хороших змін чи починань.

 Дана стиснула губи у вдячній посмішці, але нічого не відповіла на настільки суперечливе побажання.

 Наступного дня доведось швидше звичайного будити своє дівчатко. Садок тепер знаходився далі і їхати, відповідно, довше. Дівчинка спочатку незадоволено хникала, але швидко проснулася і дослухалася до спокійних прохань мами. Даринка - дитина, про яку можна тільки мріяти.

 Залишивши донечку на відповідальність вихователів, Дана, не без внутрішнього тремтіння, поїхала на нову роботу. Сьогодні в готелі в неї вихідний, тому з відпрошуваннями проблем не виникло.

 На новому робочому місці, не зважаючи на дике хвилювання, день минув краще, ніж можна було хотіти. Наразі в її обов'язки входила переписка іспанською. Навіть швидше переклад, оскільки їй скидали текст, вона перекладала і скидала свою версію, а далі переклад в зворотному порядку. Цим її сьогоднішні послуги і обмежились.

 З Яном вона так і не бачилась, але мала тихе внутрішнє переконання, що обмін повідомленнями відбувався безпосередньо з ним. Таке собі незрозуміле інтуїтивне відчуття. 

 Він, очевидно, намагався звести їх побачення до мінімуму. Її робоче місце, швидше всього, з тієї ж причини знаходилось в кабінеті в зовсім іншому крилі будівлі. Мабуть, так і на краще, зробила логічний висновок Дана, їдучи ввечері за донькою і опісля до нової домівки.

 Наступного дня доведось займатися перепискою вже зі свого робочого місця в готелі в поєднанні з обов'язками адміністратора. Далі Дана написала заяву на звільнення з наполегливим проханням відпустити її якнайшвидше.

1 ... 9 10 11 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"