Читати книгу - "Суперниця, Ірина Романенко"

- Ми їдемо до мене додому.

- У твій шикарний котедж?

- Котедж?? Зніми рожеві окуляри принцеса. Максимум трикімнатна квартира.

- Але ж ти доволі багатий.

- Так, але гроші я завжди вкладаю не в оточення, а в себе.

- Розумно.

Як тільки ми під’їхали до дев’ятиповерхового будинку Яр не втримався від сарказму.

- Вилазь. Чи може тобі червону доріжку постелити?

Не можу повірити, що я погодилася жити з тим, хто погрожував мені пістолетом. Для мене Ярослав й досі був пихатим і егоїстичним, але щось всередині казало мені, що він така ж проста людина, як і я. Можливо, це буде нашим першим кроком до дружби.