Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Які?
- Ну, наприклад, а якщо правда вилізе назовні.
- Як?
- Тебе можуть побачити з дівчиною та підуть розмови. Ти ж не чернець, не зможеш жити рік чи скільки там доведеться, у помірності. Всі знатимуть, є дружина, а він вештаєшся. Підуть розмови. Як я буду виглядати. Я не хочу бути зрадженою, навіть в фіктивному шлюбе.
- Я зрозумів. Ми будемо обережні.
- Не ми, а ти. Це ж ти хочеш задовольняти свою потребу, - він уважно глянув на мене.
- А в тебе нема такої потреби? Нам би було гарно разом.
- Ліза, Герман, ви куди втекли? Батько хоче поговорити, - сказала Тетяна Вікторівна.
- Лізо, ти допоможеш?
- З умовою, що складемо новий договір. Але, я ще думаю.
- Я згоден із кожним пунктом договору. Як поговоримо з батьком, одразу складемо.
Це капець, куди я потрапила. Жила собі спокійно і треба було його зустріти. Говорить не мала баба клопоту купила порося, це про мене.
Мені було шкода Павла Олексійовича, тож я погодилася пограти в любов.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
