Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 6

Увечері. 

У гаремі було свято на честь приїзду Айгюль. Ну як у гаремі, у султана було два окремі гареми, в одному жили чоловіки, у другому жінки, хоча була загальна кімната, в якій вони зрідка зустрічалися і то при охороні, деяким з них щастило і фаворит з фавориткою могли одружитися і купити собі окремий будинок. Де й мешкали залишок життя, заробляючи на хліб працею.

Дівчата зібралися окремо, грала музика, Хош'яр сиділа на місці Валіде, адже вона була матір'ю спадкоємця престолу і до того ж першою дружиною султана.

Темноволоса зайшла спочатку до гарему чоловіків, невдоволено оглянувшись.

Радо сидів там як найголовніший, наче ватажок зграї.

— Які люди, і не страшно приходити сюди одній? -хлопець усміхнувся.

—Ні, не страшно. Чому я маю боятися ходити по своємв домові? -відповіла дівчина —Да і до того ж, я лише хочу подивитися як живуть шльондри батька.

—М, подивилася б у дзеркало - посміхнувся.

—Та ти що, а я думала це з твоєї частини, я в апріорі не можу бути повією, твій коментар не доречний, Радо. А хоча, про що я говорю, ти ж, крім чоловіків, нікого більше не бачив.

—Хах, а не боїшся що тебе побачимо? - підняв брову.

— Може б і боялася, але в тебе кишка тонка.- упевнено заявила.

—Яка ти розумна, і хто ж тобі це сказав? В тебе вона тонкіша, чув чоловік у тебе буде, там явно не обійдеться без хлопчиків для биття, шкода його, ти ж не розумієш нормальної мови.

—О Аллах, це смішно, справді смішно, да ти ж тільки чоловіка можеш задовольнити, ще й рівняєш всіх по собі. Мені бридко..- закотила очі Айгюль.

Втрутитися у розмову хотіло ще кілька хлопців, але Радо їх зупинив.

— Давайте не псуватимемо настрій маленькій принцесі - він нахилився до них і щось сказав їм на вуха, ті посміхнулися у відповідь і подивилися на Айгюль. Та обдарувала їх зверхнім поглядом і вийшла.

                                                                                 * * *

Дівчина йшла темним коридорчиком палацу, з однієї з кімнат почувся плач, дівчина підійшла ближче і зрозуміла що це з пральні. Пані відчинила двері, на підлозі кімнати сиділа дівчина, з її очей каталися сльози, хоча вона і намагалася не видавати не одного звуку, її сукня була досить простою, але однотонного карамельного кольору, чим і відрізнялося від дівчат з гарему. Вона ліктем витерла сльози, а в руках у неї була ковдра, прання якої вона ще не закінчила.

—Що в тебе сталося?

Дівчина звела очі на Айгюль.

— Султано,  - вона встала і схилила голову —Вибачте мені, я не помітила вас.

— Чому ти плакала?

 —Я ... - Тут вона ще більше заплакала, Айгюль пару хвилин просто дивилася на неї, потім без слів обняла її.

— Я тут уже півроку, а в мене вдома сестра з матір'ю були… Я прошу вас, хай мене відпустять додому, я хочу до рідних, хай мене відпустять, благаю вас.

Дівчина вже хотіла впасти султанші в ноги, але Айгюль їй не дозволила.

 —Добре, я відправлю тебе додому, дам трохи грошей і ти зможеш перевести маму і сестру в Столицю і лікування твоєї матері сплатити - трохи всміхнулась.

—Справда? Спасибі вам велике, султано, я не знаю щоб було, якби не ви!

— Як тебе звати?

—Афітап, султано. - всхлипнувши відповіла рабиня.

—Добре, Афітап, завтра чи після завтра ти поїдеш додому.

Айгюль пішла, дівчина після її відходу відразу ж витріла сльози і посміхнувшись попрямувала до правої частини замку.

—Ну що? Вона купилася? — відклавши ніж, сказав Радо.

—Ще й як ... Вона була розстрогана і думаю буде довіряти мені.

—Прекрасно, -хлопець посміхнувся і зробив пару ковтків вина.

                                                                               * * *

У гаремі тим часом повним ходом йшло свято, Айгюль зайшла і музика відразу стихла, на ній була біла сукня, стягнута на спині. Тож усім було видно її тендітну талію. На голові була прикраса з діамантами, її сестри почали заздрісно ​​дивитись на дівчину. На ногах було видно туфлі з білої лайки, розшиті золотом.  

—Продовжуйте, чого затихли? -Дівчата музиканти почали грати далі.

Айгюль пройшлася до своєї сімейки, вклонилася Хош'яр і сіла за окремий столик, до неї підійшла дівчина і сказала їй на вухо слова, від яких у дівчини з'явилася усмішка.

 —Чудово, йди, гроші тобі потім дадуть.

—Як накажете, султано. - відповіла хатун і пішла.

Наступного дня прокинулася Айгюль уже в себе в кімнаті, зітхнувши дівчина, одягла халат і туфельки, які були навіть трохи більшими. Повільно ступаючи вона вийшла на терасу, ранковий теплий вітерець розвивав її волосся. Вона подивилася вперед, Стамбул як завжди гарний, золоті бані, мечеть, а он там знаходиться «Дівоча вежа», коли сюди прийшли завойовники тисячі дівчат стрибали з неї в темні води Босфору щоб не діставатися ворогам, тому вона отримала таку назву. Вона поглянула на палацовий сад. Влад бився зі стражником, вона посміхнулася дивлячись на нього, шкіряні штани і сорочка білого сірого кольору через бруду. Спадкоємець штовхнув колишнього яничара на землю і підняв меч над його головою.

— Еліф! - врешті крикнула вона.

 —Слухаю вас, пані - дівчина підійшла до неї і вклонилася.

— Принеси мій вуличний одяг.

—Як накажете, -Хатун вклонилась, принесла їй одяг та допомогла зібратися. 

                                                                          * * *

Сад виглядав чудово. Що не кажи, але кущі мали однакову дліну,  на квітках ні одної лишньої стеблинки, серед цього різнотрав'я можна було зустріти тюльпани, червоного, жовтого кольорів, і навіть біленькі, недавно виведений сорт. Тюльпан здавна вважається символом династії Османів, їх в саду було найбільше. Але крім них, тут були різні троянди, до  прикладу ця, сімейна, красива і розкішно-червона, і поодинокі, білого або оранджевого кольору.

Доріжка по головній тропі була викладена камнями, а якщо звернути в бік вона була вкрита квітками, маленькими, які тільки починали рости, зеленого кольору, всі ямки були присипані.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"