Читати книгу - "Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький"

– Дозвольте, а як же…

– Владо… Я тебе благаю. Давай потім, га?! Молодь прагне веселощів у ресторані, а не слухати чергову шалену суперечку двох старперів від магії!

І вперше за сьогоднішній день барон Грегор Грейткілс і віконт Леон Д'Альбон перебували в однаковому становищі. Обидва ховали очі і обом було ніяково, немов вони спостерігали не двох друзів, а сварку літньої пари, що вічно сперечається.

– Панове! Можливо, ми зможемо продовжити захоплюючу дискусію про способи підпалів вже у закладі?.. – Обережно розпочав Грегор.

– Гхм... Що ж, резонно. Моя карета якраз чекає біля університетського скверу. Не відмовте в люб'язності скласти компанію дорогою до ресторану. – Легенько схилила голову герцогиня Бургундська.

Між іншим, з точки зору світських титулів, заступниця ректора була найзнатнішою не тільки в цій будівлі, а й у всій прилеглій окрузі. Оскільки герцоги Бургундські припадали найближчими родичами королівській династії, а саме наша азартна проректорка була двоюрідною тіткою нинішнього короля королівства Фрідан. Але маги завжди були окремою кастою. Тому, перебуваючи серед таких самих володарів дару, чарівниками найчастіше враховувався лише магічний титул. А, згідно з цим табелем про ранги, на арені амфітеатру всі були практично рівними.

– Їдьмо ж, панове! Чув, що сьогодні господар закладу запросив саму Ілуань Золотоголосу. Смачна їжа, відмінна випивка та новий твір найталановитішого барда королівства. Що може бути краще?!

– Краще?.. Дайте подумати… Ну, можливо, відкриття нового напряму у підвладній вам стихії… – Почав був Грегор, але тут же замовк, збентежений чотирма парами осудливих поглядів.

– Гхм. Міледі проректор.

– Так, мілорде.

– Нагадайте мені завтра, будь ласка, віддати розпорядження про зміни у навчальному плані. До останнього семестру життєвою необхідністю вважаю додати уроки естетики. Студіозуси у своїй гонитві за могутністю починають забувати про прекрасне…

Так, похитуючи головою, Веніціан Мудіні рушив до виходу з амфітеатру. Схаменувшись, за ним поспішили й інші запрошені до ресторану учасники, включаючи барона Грейткіллс, що замикав процесію. Варто відзначити, що Купол Тиші, який приглушує не лише звуки, а й спотворює зображення (спеціальна розробка проти умільців читати по губах) рушив за своїм творцем. Внаслідок чого всі глядачі, які зовсім не розуміли, що відбувається, у німому шоці спостерігали процесію з п'яти розмитих фігур, що спішно просуваються до виходу. Аудиторія загула. Висловлювалися припущення одне неймовірніше іншого. Але так ніхто й не здогадався, що три Архімаги та два Вищі Магістри просто вирушили на одну з найграндіозніших пиятик, які коли-небудь бачило королівство.