Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Раман ошкірився. 

Гаразд! Давно ніхто не кидав мені виклик! 

Та він же теж схиблений. Святі їжачки, та як я цих хворих постійно зустрічаю? Перед ким я завинив?! Я попрямував до бібліотеки. Два місяці. Часу лишилось обмаль. 

Елемент води - вічний склеп - закляття четвертого кола, що дозволяло заморозити навіть хвилі мани  на площі близько двох тисяч квадратних метрів. Живі істоти, що потрапляли туди, гинули миттю, перетворюючись на лід. 

Елемент вітру - біла іржа - закляття четвертого кола, що маленькими частками ущільненого повітря наче терпугом знімало шкіру з живих істот. 

Елемент землі - чортове болото - закляття четвертого кола. Якщо ти не вмів літати, то обовʼязково тонув у отруйному болоті. 

…

За наступні два тижні я опанував ще вісім заклять четвертого кола, повністю завершивши його таким чином. Увесь цей час я ні на йоту не зменшив тренування команди, що дало свої результати і вони вже впевнено трималися проти мене на протязі тридцяти хвилин, навіть коли я використовував закляття вогняного та крижаного списів. Кряхтіли, але тримались. Мія ж за цей час стала Бойовим Майстром середньої ступені, настав момент реєструвати її на відбіркові королівського турніру. 

Ми йшли галасливими вулицями міста до центральної арени. Три роки минуло, як Тот, Суі та я так само йшли на реєстрацію. Не так багато часу минуло, а скільки змін у наших долях. Я подивився на Мію, що весело крокувала попереду, вимахуючи рудим хвостом. Ех, молодість… цього разу я особисто прослідкую, аби турнір був чесним. Гадаю, сил для цього мені вистачить. 

Ми зайшли на територію арени та попрямували до реєстраційних столів. 

Мія, Бойовий Майстер середнього ступеня, кішколюд, двадцять років - вона простягла табличку реєстратору. 

Той відправив її на перевірку сили, після чого вніс дані до журналу обліку і видав їй жетон з номером учасника. Хе хе хе, може, мені варто повеселитися? 

Аней, Бойовий Предок вищого ступеня, князівство Атун, двадцять три роки. 

Я показав золоту табличку гільдії авантюристів і чекав запрошення на перевірку сили. Реєстратор зблід. Він боявся мені відмовити, але, разом з тим, також було зрозуміло, що ось тут зараз стоїть переможець і турнір втратив свій сенс та інтригу. 

Щось не так? Ви гаєте мій час, шановний. Це неввічливо!  Я… я… я… Зачекайте хвилинку, пане, я сам не можу приймати такі рішення! 

Бідолаха хутко побіг з очей моїх, лишивши мене, розгубленого, стояти біля столу реєстрації наодинці. Може, самому себе внести до списку?

До мене наближалась знайома аура. 

Пане Аней! Радий бачити вас знову на наших змаганнях! 

А, Вілліс. Ну ще б. 

Доброго дня, пане камергер! Вирішили привітати мене особисто? Чим завдячую такій честі? 

Вілліс скривився, наче зʼїв чогось кислого. 

Пане Аней, дозвольте вас на пару слів. 

Він накрив нас куполом з аури, щоб розмову не змогли почути сторонні. 

Пане Аней, чи не здається вам, що це недоречно? Що саме? - я увімкнув дурника.  Ваша участь у турнірі!  Але ж за правилами я підходжу!  Так, але за силою… До того ж, ви вже перемагали у турнірі три роки тому… Справді? Але чому я не памʼятаю церемонії нагородження мене, як переможця? 

Камергер замовк, вигадуючи яким чином він ще зможе на мене вплинути. Це було так смішно, що я не витримав. 

Аха-ха-ха-ха! Та усе гаразд, пане Вілліс, вибачте мене за цю витівку. Але! - я змінив тон на серйозний - у турнірі бере участь моя подруга, тож я буду прискіпливо слідкувати, щоб у турнірі не було шахрайства, як три роки тому. Вам зрозуміло, пане Вілліс? Навіть натяку на шахрайство не має бути на цей раз. Інакше, як ви розумієте, я не мій добрий вчитель, тож наслідки будуть значно серйозніші аніж минулого разу. Гадаю, ми знайшли порозуміння, пане камергер! 

Я долонею зламав його купол і пішов до Мії, котра чекала на мене в стороні. 

Усе гаразд?  Ага, зустрів старого знайомого. То який у тебе номер?  Двісті тридцять. Повертаємося додому?  Е ні, раз ми вже вийшли у місто, то варто заскочити ще декуди. До того ж, мене запрошували. 

Ми рушили вулицями до церкви Білих Близнюків. Я обережно перевірив аури, що там знаходились. Багато Бойових Майстрів та пʼять Бойових Предків. Наблизившись до будівлі, я витягнув два десятки маріонеток і наказав їм оточити церкву. Всередині мене теж відчули і явно насторожилися. Я піднявся на кілька десятків метрів у повітря навпроти воріт. 

Виходьте!  - наказав їм, підсиливши свій голос аурою, щоб почуло чи не усе місто. 

Перохожі почали збиратися поруч, зацікавлені тим, що відбувалося. 

Шановні жителі та гості міста! Не так давно мною було зʼясовано, що служителі церкви займаються жертвоприношенням невинних містян з ціллю підвищення власного рівня сили. І я маю з собою незаперечні докази! 

На мить ця шокуюча правда занурила місто у тишу. Усі розуміли, що Бойові Предки не кидаються такими звинуваченнями намарно. Але звинуватити церкву Білих Близнюків? Для містян це був шок. 

Єпископ! - гаркнув я ще гучніше - Я чекаю на пояснення! Інакше я зітру вашу церкву в пил!  Гаразд! - голос з церкви також був підсилений аурою Бойового Предка вищого ступеня. - Давайте вирішимо усе без насильства. 

Двері відчинилися і з церкви вийшли півтори десятки людей і чорному одязі. Один з них піднявся до мене. Інших я наказав оточити своїм маріонеткам. 

Приходити отак не ввічливо, чи не здається вам, пане Анею? Я Бруно, новий єпископ церкви Білих Близнюків Матану.  Не ввічливо? То, може, приносити у жертву людей ввічливо? І та пастка, що ви підготували мені, то теж ввічливість? Дякуйте, що я з вами ще розмовляю, а не випалив це гніздо вбивць до сірого попелу!  Ви сієте навкруги дуже гучні слова, але без доказів вони лише наближають вашу смерть!  Без доказів? - я розсміявся і дістав сховище Амона, минулого єпископа Матану. - Ви впізнаєте це?